Здавна український народ славився любов’ю та повагою до народної вишивки. Вважалося, що вишивана сорочка обороняла від лихого ока та була оберегом для кожного українця. Приємно усвідомлювати, що з роками ця традиція зовсім не занепадає і люди продовжують займатися цією почесною справою.
Жителька с. Тур’я Наталія Лащенко одна з таких. Говорить, що коли була молодою, на вишивку не вистачало часу (11 років пропрацювала на консервному заводі та 26 – на фермі), хоча з дитинства любила це заняття. Активно займатися вишивкою почала при виході на пенсію. Спершу вишивала лише нитками, опановуючи різні технології, пізніше навчилася й бісером, ним набагато легше та швидше, хоч це також надзвичайно клопітка робота.
Наталія Петрівна – глибоко віруюча людина, саме тому на своїй першій вишивці зобразила ікону. Працювала над нею більше двох місяців. Найчастіше зображує на своїх роботах образи святих та квіти. Зараз вишиває своїй онучці весільний рушник. Хоча за станом здоров’я (жінка перенесла операцію на хребті) лікарі поки що забороняють нагинатися та напружуватися. Створює майстриня і вишиванки, вважаючи їх дійсно сильним оберегом.
Власні роботи, в які вкладає всю свою любов та душу, лише дарує і ніколи не продає. Вишиті нею ікони прикрашають стіни сільської ради, церкви та школи. Вважає, що найголовніше - щоб твоя улюблена справа була тільки в радість. Життя таке коротке, і ніколи не пізно займатися в ньому тим, до чого лежить душа.
Тетяна ЛИТВИН
Фото автора
Жителька с. Тур’я Наталія Лащенко одна з таких. Говорить, що коли була молодою, на вишивку не вистачало часу (11 років пропрацювала на консервному заводі та 26 – на фермі), хоча з дитинства любила це заняття. Активно займатися вишивкою почала при виході на пенсію. Спершу вишивала лише нитками, опановуючи різні технології, пізніше навчилася й бісером, ним набагато легше та швидше, хоч це також надзвичайно клопітка робота.
Наталія Петрівна – глибоко віруюча людина, саме тому на своїй першій вишивці зобразила ікону. Працювала над нею більше двох місяців. Найчастіше зображує на своїх роботах образи святих та квіти. Зараз вишиває своїй онучці весільний рушник. Хоча за станом здоров’я (жінка перенесла операцію на хребті) лікарі поки що забороняють нагинатися та напружуватися. Створює майстриня і вишиванки, вважаючи їх дійсно сильним оберегом.
Власні роботи, в які вкладає всю свою любов та душу, лише дарує і ніколи не продає. Вишиті нею ікони прикрашають стіни сільської ради, церкви та школи. Вважає, що найголовніше - щоб твоя улюблена справа була тільки в радість. Життя таке коротке, і ніколи не пізно займатися в ньому тим, до чого лежить душа.
Тетяна ЛИТВИН
Фото автора
Комментариев нет:
Отправить комментарий