Жива музика, живі музиканти, сильні голоси і позитивна енергетика – всього цього було доволі на концерті ВІА «Лейся, песня», що відбувся в РБК третього жовтня.
І хоч повного аншлагу глядацька зала не зібрала, зате в ній і так було тісно радісним емоціям, які вирували, здавалося, в кожному куточку, у кожному зайнятому місці. Бо ж на сцені виступали, впевнено тримаючи свої ноти, реально талановиті люди, самобутні, ліричні, наділені можливістю бачити несподіване й оптимістичне продовження тієї легендарної «Лейся, песня», котру всі пам’ятаємо ще з далеких 80-х років.
Геннадій Федосов, Юрій Дячук, Михайло Шаталов, Сергій Ільїн, решта виконавців постали перед нами такими щирими, глибокими, віртуозними. Їхній вокальний стандарт відповідав тому рівню, до якого іноді (комічно!) рвуться наввипередки всі, кому не ліньки. Але зась! Мало таких прикладів, щоб ось так дві години професійного живого співу брали за серце, змушували підспівувати і підтанцьовувати, входити в образи, побудову, зрештою, відчувати в артистах кожен їхній жест, звук, подих, погляд, слово й рух.
Якісний результат концерту не забарився: наша публіка, стоячи, під вигуки «Браво!» довго не відпускала запорізьких митців зі сцени.
І плагіатом від них зовсім не віяло...
Олена КОМПАНЕЦЬ
І хоч повного аншлагу глядацька зала не зібрала, зате в ній і так було тісно радісним емоціям, які вирували, здавалося, в кожному куточку, у кожному зайнятому місці. Бо ж на сцені виступали, впевнено тримаючи свої ноти, реально талановиті люди, самобутні, ліричні, наділені можливістю бачити несподіване й оптимістичне продовження тієї легендарної «Лейся, песня», котру всі пам’ятаємо ще з далеких 80-х років.
Геннадій Федосов, Юрій Дячук, Михайло Шаталов, Сергій Ільїн, решта виконавців постали перед нами такими щирими, глибокими, віртуозними. Їхній вокальний стандарт відповідав тому рівню, до якого іноді (комічно!) рвуться наввипередки всі, кому не ліньки. Але зась! Мало таких прикладів, щоб ось так дві години професійного живого співу брали за серце, змушували підспівувати і підтанцьовувати, входити в образи, побудову, зрештою, відчувати в артистах кожен їхній жест, звук, подих, погляд, слово й рух.
Якісний результат концерту не забарився: наша публіка, стоячи, під вигуки «Браво!» довго не відпускала запорізьких митців зі сцени.
І плагіатом від них зовсім не віяло...
Олена КОМПАНЕЦЬ
Комментариев нет:
Отправить комментарий