Він залишається

Може, ще з зими районом ширилися чутки: нашого Федора Леонова забирають на роботу у сусідню Корюківку. Дають пристойне житло, посаду завідуючого пологовим відділенням, інші маленькі привілеї. Говорили про це і на базарі, і в чергах біля банкоматів, в очікуванні автобуса, говорили приблизно в однаковій тональності, з однаковим притиском: «Як же ми тепер без нього?» (Авт.).

Усе місцеве жіноцтво переконливо заспокоюємо: Федір Васильович нікуди не їде! Він залишається працювати у Щорсі на «підвищенні» - посаді очільника акушерсько-гінекологічного відділення ЦРЛ.

Звучало це абсолютно не фамільярно і не образливо, навпаки – з непідробною щирістю, як справжнє народне визнання. Так от, усе місцеве жіноцтво переконливо заспокоюємо: Федір Васильович нікуди не їде! Він залишається працювати у Щорсі на «підвищенні» - посаді очільника акушерсько-гінекологічного відділення ЦРЛ. Його попередниця, шанована Наталія Тарасюк, йде на заслужений відпочинок. За словами лікарки, вона не сумнівається у тому, що все буде в порядку, навіть краще.
Вірять у надійні руки, мудрість і чоловічу розсудливість колеги й усі медсестри, молодший медперсонал.
- Знаєте, скількох породіль наш Васильович з того світу витягнув, скільки кровотеч зупинив, надскладних операцій виконав! Не те, що ми, і пацієнти, самі чернігівські і київські фахівці захоплювалися!
- Та не такий вже я ідеальний, і не без помилок та грішків, - перепиняє шквал похвали наш герой. - Усякого в практиці бувало, інколи працював, немов по лезу ножа ходив… Головне – намагався не зраджувати основним людським принципам: бути відповідальним за чужі й свої долі. Пріоритетом життя, як не банально це звучить, Федір Леонов назвав досить прості складові: сім’ю і роботу. Чи не тому у нього красуня-дружина, хороші син і донька, чудові онуки. А у дворі і мукає, і мекає, і кукурікає, і гелгоче (вже давно тримає цілу череду кіз, курей, гусей). Є і корови, свині, навіть фазани. Сад новий посадив, бджіл розвів, у дворі облаштував ставочок з рибою. Любить грати в шахи, щоправда, часу для цього завжди обмаль… Любить загалом наше маленьке поліське містечко, бо хоч і є уродженцем донецького села Рум`янцеве, Щорс вже давно вважає найріднішим. Тому і не поїхав нікуди. І не поїде, навіть за тридев’ять земель…
Олена КОМПАНЕЦЬ
Фото автора