Людина великої долі

Тридцятого березня цього року минає 110-та річниця від дня народження Олексія Федоровича Федорова. Мудрим політиком, невтомним борцем проти фашистських окупантів та просто хорошою людиною - таким він запам’ятався своїм сучасникам. Та й зараз ми пам’ятаємо і можемо побачити справи його невтомних рук. Серед них, окрім сліз вдячних матерів та допомоги військовим побратимам, слід звернути увагу на рукотворні пам’ятки: музей «Партизанської слави» та партизанський Лісоград в Єлінських лісах, на базі яких створено комунальний заклад «Музейно-меморіальний комплекс партизанської слави «Лісоград».

Цей комплекс повинен стати туристичною родзинкою нашого краю. Зроблений на сучасному рівні, він вдало відображає події того незабутнього часу. Проходячи цими місцями, перед очима постає постать відважного командира, першого секретаря підпільного обкому КП(б)У О.Ф. Федорова.
Ще до війни Олексій Федорович займав керівні посади. З 1932 р. працює секретарем в Корюківці, Холмах, Панорниці, Варві, Срібному, Лосинівці. У 1938 р. стає першим секретарем Чернігівського обкому КП(б)У, на цій посаді він зустрів Велику Вітчизняну війну. З самого початку війни О.Ф. Федоров стає організатором партизанського руху, командиром з’єднання партизанських загонів на Чернігівщині (1941-1943 рр.) та на Волині (1943-1944 рр.), діючих на Україні, Білорусії, Брянській та Орловській областях Росії.
Указом Президія Верховної Ради СРСР від 18 травня 1942 р. Федорову О.Ф. за уміле керівництво бойовими операціями партизан та за особисту мужність та героїзм присвоєно звання Героя Радянського Союзу, а Указом від 4 січня 1944 р. він удостоєний другої медалі «Золота Зірка».
Після війни з 1944 р. по 1949 р. - перший секретар Херсонського, з 1950р. - Ізмаїльського, а з 1952р. - Житомирського обкомів КП України. З 1957 р. по 1959 р. - міністр соціального забезпечення УРСР. Депутат Верховної Ради СРСР кількох скликань. Нагороджений 6-ма орденами Леніна, Орденами Суворова 1 ст., Б. Хмельницького, Трудового Червоного Прапора. Автор книг «Підпільний обком діє» (1949 р.), «Остання зима» (1965 р.). Помер 9 вересня 1989 р. Похований в м. Києві на Байковому кладовищі.
О.Ф. Федоров пройшов шлях від простого хлопця з сиротинця, помічника командира взводу, кріпильника по будівництву залізничних доріг до генерал-майора та керівника вищої ланки. «Гідна біографія гідної людини» - так можна сказати про життя О.Ф. Федорова.
Ю.ДОНЧЕНКО,
науковий
співробітник історичного музею
Фото з фондів
історичного музею з дарчим написом
«На память жене легендарного героя Н.Щорса товарищу Ростовой
от А.Ф. Федорова.

("Промінь" від 2 квітня 2011 року)