Сімейний командир
У селі, переконана Ніна Андріївна, завжди можна заробити на безбідне життя. Торік вони з чоловіком тримали десять корів. З квітня по жовтень за продаж молока й телят виручили 30 тис. грн. Зараз Іллєнки-старші мають три корови й коня, шестеро свиней і табун курей, а також гусей та індиків. Разом з дорослими дітьми обробляють близько 20 га землі. 10 га – це паї Миколи Івановича, сина, кума та ще 10 га – орендують. Рані-ше в оренду брали й сад, але через бюрократичні перепони не зуміли продовжити договір оренди. Тепер недоглянутий той сад заростає самосіяними соснами та березами.
Скільки й пам’ятає себе Ніна Андріївна, усе життя в праці. 27 років пліч-о-пліч із чоловіком пропрацювали на фермі. Потім Микола Іванович залишився біля худоби, а вона перейшла на роботу до магазину. І досі образа ятрить душу: «На пенсію пішла не з колгоспу, тож землі мені ні клаптя не дали». Хоча працю на землі любить над усе. Цю любов передала й дітям. Жоден із трьох не захотів шукати легкого хліба в місті, жоден не може без села. Усі мають пристойне житло, пустили міцне коріння. У доньки Наталії з чолові-ком Юрієм також троє дітей. Син Микола з дружиною Оксаною ведуть величезне господарство, піднімають донечку й синочка. Наймолодший із дітей Ніни Андріївни та Миколи Івановича Олександр має двох донечок і разом із братом невтомно працюють на землі.
Сільський голова О.О. Динька розповідає, що не лише господарство Іллєнок-старших, а й три сім’ї дітей, їх добробут тримається на Ніні Андріївні: «Вона мозковий центр великої родини». Я б іще додала, що вона – сімейний командир. І, звичайно, мамина мудрість і доброзичливість допомогла усім їм стати не просто рідними й близькими людьми, а що дуже важливо – друзями й соратниками. Щодо стратегії ведення господарства, то її також визначає матуся. До її порад дослухаються і найчастіше погоджуються. А ще кожного дня вона проводить наряд: збираються великою родиною, планують, узгоджують.
Не покладаючи рук
Свою практичність і звичку все прораховувати Микола, певно, успадкував від матері. Як і велике працелюбство. 12 корів, телята, 2 коней, свині, гуси, кури – усяка живність у їхньому дворі. Разом із дружиною Оксаною з рання і до пізна у клопотах. Маленькі донечка й синочок звикли, що батьки весь час зайняті. Мине день – другий, і до турбот про худобу й птицю додадуться роботи в полі.
Минулий рік для селянина був удалим. Із 4 га картоплі виручив добрі гроші, тож і легкову автівку поміняли на нову та сучасну, і новий красивий паркан поставили. Микола не приховує задоволення. І водночас розчарований початком нинішньої весни. Стрибок цін на дизпальне, запчастини – ці та інші причини змусили внести корективи. Думає картоплю вирощувати на 1 га. Хоча за будь-яких погодних умов ця культура у Іллєнка дає добрий урожай: дається взнаки регулярне сортопоновлення і дотримання агротехніки.
Але найбільше розчарування у Миколи в тваринництві – 1 грн. 70 коп. за кілограм молока несправедливо низька ціна. Тож уже місяць не здає молоко приймальнику, а випоює ним телят. А згодом планує збути майже всю худобу, бо невигідно її утримувати при таких цінах на продукцію скотарства. Подібне вже було в 2004-му, коли підігнав скотовоза, завантажив худобу. Згодом з дружиною знову розвели свою міні-ферму.
- Підрахував, - ділиться М.М. Іллєнко, - що за місяць, продаючи від семи корів молоко, виручив стільки грошей, скільки сусід отримує від держави субсидії. Нащо тоді жили рвати? Уранці, щоб проїхати селом, з проїжджої частини вулиці відтягнув трьох п’яниць – спочивали, де впали. Хочемо мати дешеве м’ясо, молоко, а тим часом поля бур’яніють, люди працювати відвикли.
- Миколо Миколайовичу, - цікавлюся, - а хто Ви за фахом?
- З ранку й до вечора, - скупо посміхається, - дояр, тесляр, водій, тракторист… Усьо-го набереться зо два десятки спеціальностей.
Дійсно, щоб утримувати таке велике й багатогалузеве домашнє господарство, треба уміти все. А ще мати бажання (чи потребу?) трудитися, не покладаючи рук, день у день, від рання до смеркання.
Дружна сімейка
У такому ж шаленому ритмі звикли жити й працювати члени родини Білоус. Наталії Іллєнко доля подарувала такого ж працьо-витого й невтомного чоловіка, як і вона сама: Юрій Білоус із Наталією народили трьох дітей, які змалку звичні до селянської праці. Донька вивчилася і знайшла свою долю в місті. А от обидва сини – Сашко й Михайло – біля батьків. Усіх їх ми застали за звичною для весняної пори роботою: вантажили на причепа та возили в поле гній.
Але найбільше нас вразили просто гори рубаних дров. Певно, не на одну зиму вистачить. Виявляється, є в сім’ї така традиція: коли Сашко збирався на службу в армію, подбав, аби за його відсутності батьки не піклувалися про дрова. Зараз до війська збирається Мишко, саме тому до початку польових робіт хлопці створювали припаси палива.
Сім’я має десять корів (було більше), але молоко також не здає закупівельникам. Порахували, що вигідніше утримувати під коровами телят, після яких Наталія мусить вручну додоювати корів. А ще в господарстві є дві кобили, свині, гуси, кури. У родині чітко розподілені обов’язки, тож і робота спориться. Приміром, мати сімейства Наталія задоволена торішнім урожаєм гарбузів - насіння дало гарний прибуток. Вродила й морква, якої сіє 30-40 соток, але не знайшла збуту.
- Якби місто було ближче, - каже Наталія Миколаївна, - то виручив би базар. А так спочатку продавали по 2 грн. 50 коп. за 1 кг, потім по 2 грн. Але всю моркву й не викопали – частина врожаю у полі залишилася.
Довелося подивуватися, що Білоуси, крім роботи по господарству, ще встигають у лісі збирати ягоди й гриби. І від цього мали певний прибуток. А ще Наталія вдома розводить суниці й полуниці, сортову смородину. Та найбільшу втіху має від квітів. Хвалилася, що вже крокуси зацвіли…
Тим часом чоловіча частина родини більше тяжіє до техніки: два старенькі трактори й причіпне знаряддя до них вимагають багато уваги. А от новенька «десятка» - то для душі й, звичайно, сімейних потреб. Придбали після продажу торішнього врожаю картоплі.
Достаток – власними
зусиллями
Також поміняв старого легковика на новеньку «десятку» й Олександр Іллєнко. На жаль, його самого того дня ми не застали вдома. Дружина Тетяна навідріз відмовилася фотографуватися. Не так давно її світлини прикрашали чи не всі обласні газети: це вона 1 січня народила першу дитину на Чернігівщині. Тож вони з меншенькою донечкою потрапили в центр уваги.
- Зараз у нас із Сашею невелике господарство: дві корови, троє свиней, кобила, різна птиця, - розповідає Тетяна. – У наших планах збільшувати домашнє підсобне господарство.
Той город, що біля хати, вважається Тетянин. На ньому розбиває грядки, сіє буряки. То все – на її руках. Решта землі - то клопіт Саші. Вони з братом Миколою дружно господарюють, мають спільні комбайни – зерновий та картоплезбиральний, - іншу техні-ку. Вирощування і збирання зернових і картоплі у братів повністю механізоване.
Тетяна скромно розповідає про щоденну важку селянську працю, яка складає сенс життя їхньої сім’ї. Особливо шанобливо відгукується про свекруху (погодьтеся, нечасто таке почуєш), яка і сама, попри свій вік, тяжко працює, і родина на ній тримається. Дорослі діти дослухаються до порад Ніни Андріївни, цінують її життєвий досвід, уміння господарювати.
У селі знайдеться чимало заздрісників достатку та добробуту великої родини Іллєнків. А от бажаючих наслідувати їх приклад та працювати від зорі до зорі зовсім мало. Чомусь подумалося: де дорослі сини Наталії Миколаївни й Юрія Михайловича будуть шукати собі наречених? Таких же працьовитих, залюблених у рідну землю і селянську працю. Втім, як доводить приклад великої, дружної, трудящої сім’ї Іллєнко – Білоус, такі молоді люди є скрізь. Ними багата наша земля.
Валентина ВОЛОКУШИНА
Фото Андрія БЕЗБОРОДЬКА
Комментариев нет:
Отправить комментарий