Мені щотижня доводиться їздити до обласного центру. За місяць набігає чималенька сума. Близько 27 гривень в один кінець, якщо помножити на 8, вийде 216 гривень. Можна тиждень жити. І ось 30 квітня я вкотре прийшла на вокзал. Дала своє посвідчення (мені, за законом, можна їздити за півціни). І почула…
- А квитків за півціни немає!
- Як так, - здивувалася я, адже у законі України чітко сказано: «50% знижка вартості проїзду на внутрішніх лініях (маршрутах) повітряного, залізничного, річкового та автомобільного транспорту в період із 1 жовтня по 15 травня».
На що касирка відповіла, що їм дозволяють продавати тільки два квитки на один рейс.
- Хто дозволяє, хто встановлює цей ліміт?
- Керівництво…
Більше касирка нічого не відповіла… Тільки на мою вимогу виконати закон, стала гучно обурюватись: «І коли ви вже не будете їздити до Щорса!» Щоправда, пізніше зі словами: «Хай краще мені влетить!», квиток все ж таки продала.
Скажу більше, знайомі розповідали про небажання працівників автовокзалу продавати за знижкою і білети дітям з багатодітних родин.
- Що вже у ваших батьків і двох гривень не знайдеться?!
Добре, якщо дитина одна, а якщо п’ять чи сім, та кожній дай по дві гривні туди та на зворотній шлях, виходить чимала сума. Після цього випадку я замислилася… Враховуючи співвідношення нинішніх цін на проїзд та розмір пенсій і зарплат, тепер взагалі виходить, що ні в якому разі виїжджати за межі населеного пункту, у якому ти живеш, не можна? Тепер ми кріпосні, а працівники вокзалів стали вищі за закони України? І хто встановив такий ліміт на пільгові квитки?
Якщо зазначені у тексті відповідальні особи вокзалу захочуть відповісти, «Промінь» залюбки надасть їм це право.
Маргарита ЛИТОВЧЕНКО
Комментариев нет:
Отправить комментарий