За два тижні в Україні відзначалися два свята, пов’язаних з медициною: 5 травня -Міжнародний день акушерства, а цього тижня, 12 травня – День медичної сестри. Ми не могли оминути цих дат і не написати про тих, хто допомагає нам в боротьбі за наше здоров’я, за здоров’я наших дітей… На жаль, зараз вже немає ФАПів у повному сенсі цього слова. Здоров’ям селян здебільшого займаються фельдшери.
Як у старі часи
Одна з них - 21-річна Тетяна Дудко з Попільні. Дівчина закінчила Новгород-Сіверське медичне училище. Вона стверджує, що мріяла про медичну освіту з дитинства. Зараз працює у Сновському.
– Я вимірюю тиск та температуру людям похилого віку. Якщо до мене приходить породілля, то вимірюю їм животики, зважую, щоб визначити, якої ваги буде дитина. Є визначені норми, аби немовля народилося здоровим. Роблю ін’єкції. Призначаю найпростіше лікування. Якщо трапляються більш складні випадки, відправляю до райцентру. Загалом моя дільниця -це близько 400 осіб.
Дівчина розповіла, що вона знімає собі хатину і щовихідні їздить додому потягом або велосипедом долає 20 кілометрів.
– Сумую за рідним селом, а що поробиш? Робота є робота, тим більше, коли вона улюблена…
Хірургія - це цікаво
Улюбленою справою займається і медсестра вищої кваліфікаційної категорії Оксана Дьомкіна (у Щорській ЦРЛ таких дві. Вона і медсестра терапевтичного відділення – Алла Лагута). Оксана Вікторівна, як і перша наша героїня, навчалася в Новгород-Сіверському.
– Справа у тому, - каже жінка, - що для навчання у Чернігові вимагалася місцева прописка. Ось я і вибрала райцентр. Закінчила я навчання у 1990 році. Потім 21 рік працювала у хірургії. Це так цікаво! Коли мені випала можливість, перейшла до відділення реанімації. Тут також улюблена робота. Цього року я святкуватиму ювілей – 25 років роботи медсестрою.
Оксана Дьомкіна жалкує тільки про одне, що не стала лікарем:
– Діти, робота… Часу не вистачало страшенно. Та, може, воно й на краще… Кажуть, що краще бути хорошою медсестрою, ніж поганим лікарем.
Оксана Вікторівна не дарма так каже. Вона 2008 року на обласному конкурсі на кращу медичну сестру посіла друге місце серед 30 претенденток. А ще вона зізнається, що їй соромно бути одній на сторінках нашої газети, адже добру справу робить не тільки вона, а й старша медсестра Юлія Тєлєгіна, медсестри Оксана Моцар, Наталія Ступич, Оксана Камко, Ірина Радченко, сестри-анестезисти Світлана Потапуко, Олена Неведомська та ще багато інших.
Що ж, зі святом вас! Дякуємо, що ви завжди приходите на допомогу і допомагаєте позбутися болю, інколи не тільки тілесного, але й душевного.
Як у старі часи
Одна з них - 21-річна Тетяна Дудко з Попільні. Дівчина закінчила Новгород-Сіверське медичне училище. Вона стверджує, що мріяла про медичну освіту з дитинства. Зараз працює у Сновському.
– Я вимірюю тиск та температуру людям похилого віку. Якщо до мене приходить породілля, то вимірюю їм животики, зважую, щоб визначити, якої ваги буде дитина. Є визначені норми, аби немовля народилося здоровим. Роблю ін’єкції. Призначаю найпростіше лікування. Якщо трапляються більш складні випадки, відправляю до райцентру. Загалом моя дільниця -це близько 400 осіб.
Дівчина розповіла, що вона знімає собі хатину і щовихідні їздить додому потягом або велосипедом долає 20 кілометрів.
– Сумую за рідним селом, а що поробиш? Робота є робота, тим більше, коли вона улюблена…
Хірургія - це цікаво
Улюбленою справою займається і медсестра вищої кваліфікаційної категорії Оксана Дьомкіна (у Щорській ЦРЛ таких дві. Вона і медсестра терапевтичного відділення – Алла Лагута). Оксана Вікторівна, як і перша наша героїня, навчалася в Новгород-Сіверському.
– Справа у тому, - каже жінка, - що для навчання у Чернігові вимагалася місцева прописка. Ось я і вибрала райцентр. Закінчила я навчання у 1990 році. Потім 21 рік працювала у хірургії. Це так цікаво! Коли мені випала можливість, перейшла до відділення реанімації. Тут також улюблена робота. Цього року я святкуватиму ювілей – 25 років роботи медсестрою.
Оксана Дьомкіна жалкує тільки про одне, що не стала лікарем:
– Діти, робота… Часу не вистачало страшенно. Та, може, воно й на краще… Кажуть, що краще бути хорошою медсестрою, ніж поганим лікарем.
Оксана Вікторівна не дарма так каже. Вона 2008 року на обласному конкурсі на кращу медичну сестру посіла друге місце серед 30 претенденток. А ще вона зізнається, що їй соромно бути одній на сторінках нашої газети, адже добру справу робить не тільки вона, а й старша медсестра Юлія Тєлєгіна, медсестри Оксана Моцар, Наталія Ступич, Оксана Камко, Ірина Радченко, сестри-анестезисти Світлана Потапуко, Олена Неведомська та ще багато інших.
Що ж, зі святом вас! Дякуємо, що ви завжди приходите на допомогу і допомагаєте позбутися болю, інколи не тільки тілесного, але й душевного.
Комментариев нет:
Отправить комментарий