Наталія Дворник вміє згуртовувати навколо себе небайдужих та працьовитих людей

День місцевого самоврядування – професійне свято всіх, хто працює в сільських, селищних, міських, районних та обласних радах, тих, хто представляє народних обранців.
Для кожного села виконуючий обов’язки старости – людина найшанованіша та найдосвідченіша. Та, до якої завжди можна звернутися з будь-якого питання, яка завжди підтримає і добрим словом, і ділом.

У Заріччі такою людиною є Наталія Дворник, яка прийшла на посаду сільського голови у 2015 році, працюючи до цього завідуючою сільським клубом та одночасно продавчинею у магазині. А вже через рік відбулося довгоочікуване об’єднання всіх сіл району в одну територіальну громаду, і як наслідок – Наталія Йосипівна стає в.о. старости. 

– До об’єднання Зарічанська сільська рада була не самодостатньою, - розповідає Наталія Дворник. – Коли я прийшла на посаду, на рахунку було 13 копійок, і перший час село навіть не могло сплатити за електроенергію. Доводилося самим працівникам сільради збирати гроші, щоб сплатити рахунки. Так само були проблеми і з своєчасною заробітною платою. Об’єднання для Заріччя, без сумніву, стало порятунком. Почався ремонт приміщення сільської ради, в якій, до речі, розміщені і фельдшерський пункт та бібліотека, ремонт приміщення клубу, який ми робили удвох із його завідуючою. Допомагав у цьому і мій чоловік. 

Хоч у селі і проживає усього 156 людей (хоча прописано 202) в.о. старости завжди старається та добивається того, щоб люди жили в комфортних умовах. А ті, в свою чергу, завжди приходять Наталії Йосипівні на поміч, нічого не потребуючи натомість. Ось, приміром, майже десять днів на добровільних засадах  люди вирубували чагарники біля водойми, яку почали чистити. Адже щороку поблизу Заріччя горять луги, а єдина доступна вода знаходиться у свердловині біля сільської ради. Саме тому для села розчищення ставка необхідне.  

– Цього року всі сільські ради переходять на самозаготівлю дров. Зарічанська – не виняток. Ми заготовили вже 60 складометрів і до зимового періоду повністю готові. І тут знову на поміч прийшли односельці, які разом з моїм чоловіком Юрієм та зятем Олександром попиляли та порубали їх, - розказує Наталія Дворник.  

Добробут села, впевнена Наталія Йосипівна, залежить від згуртованості та небайдужості самих його жителів. А процвітатиме воно лише тоді, коли люди спільними зусиллями, незважаючи на свої прямі обов’язки, посади або вік, робитимуть все, аби розвиток їх маленького села йшов тільки вперед.

Тетяна ЛИТВИН, фото автора