А ще і дачники перестали їздити. І лелеки літати… Але… Бройлерних індиків там
багато… Картопля росте. Буйна
Нові Млини – невеличке, мальовниче село, яке розташувалося на березі красуні-ріки Снов, колись повноводної, глибокої, з дзеркально чистою водою. Старожили села ще пам’ятають, як колись нею ходили баржі, та й сама вона була неабияким джерелом доходів для місцевих.
Зараз ріка обміліла, місцями заросла травою, та й воду кришталево чистою вже не назвеш. Так само, як і саме село...
Як розповіла в.о. старости Олена Згонник, за останні роки не народилося жодної дитини. Натомість, щороку кількість населення зменшується щонайменше на десять чоловік. Зараз в Нових Млинах зареєстровано 182 людини, але фактично проживає набагато менше. Переважно пенсіонери. Є й діти шкільного віку, їх на навчання возять до Рогізківського НВК, бо школу через маленьку кількість учнів довелося закрити.
Серед організацій, які діють у селі, лишилася лише сільська рада, ФП та магазин.
Сумна статистика – села поступово вимирають. Щоліта до села приїздили чимало дачників, цього року навіть їх не було.
– Можливо, перестали приїздити через дуже погані дороги, – розказує в.о. старости. – Хоч минулого року їх дещо залатали, якісною цю роботу назвати язик не повертається. Добре, що вже в 2019 р. зробили капітальний ремонт найжахливішої ділянки дороги. Їздити стало трохи краще.
Наше село і досі залишається неосвітленим. Хоч проект на нього вже зроблений і втілити його в життя давно обіцяють. Сподіваємося, що в найближчому майбутньому хоча б це зроблять. Світло необхідне і туристам, які облюбували наші краї, подорожуючи по Снові на байдарках. Вони самі не раз говорили, що пливучи вночі, хоча б декілька ліхтарів по вулицях були б для них своєрідним орієнтиром того, що населений пункт вже близько і саме тут можна відпочити та розбити табір на нічліг.
Транспортне сполучення у Нових Млинах також відсутнє. Тому й тим, хто хотів би приїхати сюди, доведеться викласти не маленьку копієчку, найнявши таксі або машину.
Більшість людей живуть з того, що тримають господарство та порають городи. Влітку їх фінансове становище покращують гриби та ягоди, а ще перебір картоплі.
Порівняно з сусідніми селами, молоко приймають по 6.50. Така ціна досить непогана, адже в інших населених пунктах його здають трохи більше 4.00 грн. Живуть люди й за рахунок здачі сиру та сметани (по 30 грн), яєць (25 грн), масла (90 грн), квасолі та насіння. Це єдиний заробіток для більшості селян, адже іншої роботи там немає.
Величезне господарство має і сама в.о. старости разом зі своїм чоловіком. Окрім великої кількості птиці, вони тримають 56 голів ВРХ та мріють про створення фермерського господарства.
Вікторія Росік – діловод сільської ради, окрім своєї традиційної роботи, також тримає господарство та обробляє самотужки город. Навіть 25 соток картоплі цього року було посаджено нею вручну, під лопату.
А ще жінка почала розводити бройлерних індиків, на яких «підсіло» усе село. Ростуть вони по 25 кг і мають значні переваги над звичайними індиками та бройлерами.
Загалом, у селі, склавши руки, не сидить ніхто. З ранку до ночі люди тяжко працюють, аби плавно стояти на ногах та поставити на ноги своїх дітей та онуків.
Тетяна ЛИТВИН
Фото автора
багато… Картопля росте. Буйна
Нові Млини – невеличке, мальовниче село, яке розташувалося на березі красуні-ріки Снов, колись повноводної, глибокої, з дзеркально чистою водою. Старожили села ще пам’ятають, як колись нею ходили баржі, та й сама вона була неабияким джерелом доходів для місцевих.
Зараз ріка обміліла, місцями заросла травою, та й воду кришталево чистою вже не назвеш. Так само, як і саме село...
Як розповіла в.о. старости Олена Згонник, за останні роки не народилося жодної дитини. Натомість, щороку кількість населення зменшується щонайменше на десять чоловік. Зараз в Нових Млинах зареєстровано 182 людини, але фактично проживає набагато менше. Переважно пенсіонери. Є й діти шкільного віку, їх на навчання возять до Рогізківського НВК, бо школу через маленьку кількість учнів довелося закрити.
Серед організацій, які діють у селі, лишилася лише сільська рада, ФП та магазин.
Сумна статистика – села поступово вимирають. Щоліта до села приїздили чимало дачників, цього року навіть їх не було.
– Можливо, перестали приїздити через дуже погані дороги, – розказує в.о. старости. – Хоч минулого року їх дещо залатали, якісною цю роботу назвати язик не повертається. Добре, що вже в 2019 р. зробили капітальний ремонт найжахливішої ділянки дороги. Їздити стало трохи краще.
Наше село і досі залишається неосвітленим. Хоч проект на нього вже зроблений і втілити його в життя давно обіцяють. Сподіваємося, що в найближчому майбутньому хоча б це зроблять. Світло необхідне і туристам, які облюбували наші краї, подорожуючи по Снові на байдарках. Вони самі не раз говорили, що пливучи вночі, хоча б декілька ліхтарів по вулицях були б для них своєрідним орієнтиром того, що населений пункт вже близько і саме тут можна відпочити та розбити табір на нічліг.
Транспортне сполучення у Нових Млинах також відсутнє. Тому й тим, хто хотів би приїхати сюди, доведеться викласти не маленьку копієчку, найнявши таксі або машину.
Більшість людей живуть з того, що тримають господарство та порають городи. Влітку їх фінансове становище покращують гриби та ягоди, а ще перебір картоплі.
Порівняно з сусідніми селами, молоко приймають по 6.50. Така ціна досить непогана, адже в інших населених пунктах його здають трохи більше 4.00 грн. Живуть люди й за рахунок здачі сиру та сметани (по 30 грн), яєць (25 грн), масла (90 грн), квасолі та насіння. Це єдиний заробіток для більшості селян, адже іншої роботи там немає.
Величезне господарство має і сама в.о. старости разом зі своїм чоловіком. Окрім великої кількості птиці, вони тримають 56 голів ВРХ та мріють про створення фермерського господарства.
Вікторія Росік – діловод сільської ради, окрім своєї традиційної роботи, також тримає господарство та обробляє самотужки город. Навіть 25 соток картоплі цього року було посаджено нею вручну, під лопату.
А ще жінка почала розводити бройлерних індиків, на яких «підсіло» усе село. Ростуть вони по 25 кг і мають значні переваги над звичайними індиками та бройлерами.
Загалом, у селі, склавши руки, не сидить ніхто. З ранку до ночі люди тяжко працюють, аби плавно стояти на ногах та поставити на ноги своїх дітей та онуків.
Тетяна ЛИТВИН
Фото автора
Комментариев нет:
Отправить комментарий