Коли б вам сказали, що Олександру Степановичу Жерденку вже виповнилося 90 – ніколи не повірили б! Досі виглядає молодо, вміє гордо тримати осанку, ходити легко і впевнено – з притаманним лише йому шармом, легкою усмішкою на вустах і доброзичливим поглядом.
Говорити з ним просто, на будь-яку тему: про політику, історію, культуру, спорт. Особливо шахи, в яких він справжній ас, якими захоплюється ще з дитинства і юності. Цій інтелектуальній грі навчив не одне покоління сновчан, своїх дітей і онуків. А коли перемагав на різного рівня турнірах, скромно ніяковів. Не хизуючись, не демонструючи свій вишкіл і талант.
Трудова біографія Олександра Степановича – непроста, обрамлена активною діяльністю в нашому ВПУЛГ, тоді ПТУ №7, ветеранськими ношами, до речі, не тільки рідного училища, а й усієї Сновщини.
Прекрасний сім’янин, люблячий батько, турботливий дідусь, надійний друг – ось лише деякі чесноти нашого ювіляра, у котрого пороху в порохівниці ще ой як багато! Після того, як Бог забрав на Небо кохану дружину Валентину Павлівну, він зажурився, але розраджувати біль допомогли донечка Тетяна і син Сашко з сім’ями. Навідуються частенько до тата, щебечуть з ним, роботу помагають робити, любов’ю осявають. Відтак притупляється біль й серце від радості тріпоче. І хочеться жити, і хочеться бути потрібним…
Олена КОМПАНЕЦЬ
Комментариев нет:
Отправить комментарий