Люди похилого віку – одна з найбільш вразливих категорій населення, а турбота про них – справа всього суспільства. Саме літні люди зберегли для нас найкращі національні звичаї, традиції, навчили долати труднощі, бути наполегливими і толерантними. На долю старшого покоління випало чимало випробувань, болю і втрат, проте вони зуміли зберегти і пронести через життя почуття гідності, віри і любові.
На Сновщині турбуються та дбають про літніх людей у Новоборовицькому відділенні стаціонарного догляду для тимчасового або постійного проживання, який почав функціонувати ще у 2000 році.
Вже майже десять років поспіль відділенням завідує Наталія Камишна (на фото), яка всіма силами намагається зробити життя стареньких комфортнішим.
За її словами, зараз у новоборовицькому стаціонарі проживає 21 людина. Всі вони перебувають на повному державному утриманні, одержують необхідні їм соціальні послуги та відповідно до встановлених норм забезпечуються житлом, одягом, взуттям, медичним обслуговуванням та комунально-побутовим обслуговуванням. Ті, хто оселився в будинку, відраховують 75% пенсії для забезпечення свого проживання, харчування та догляду, ще 25% пенсіонери отримують на руки. Решта коштів для утримання стаціонару надходить з місцевого бюджету.
Двоповерхова будівля (відділення стаціонарного догляду знаходиться лише на другому поверсі) газифікована. За словами Наталії Михайлівни, це великий плюс, адже твердим паливом опалювати таке велике приміщення було би складно.
У відділенні добре слідкують за харчуванням. Тут воно збалансоване, поживне та смачне. Кухарі готують їжу по-домашньому, на грубці, годуючи людей чотири рази на день. Єдина незручність – кухня знаходиться в окремому приміщенні і щодня кухарі носять важкі каструлі та столові прибори на другий поверх іншого приміщення.
– Останній раз капітальний ремонт у закладі проводився ще 2013 року, після нього були лише поточні та косметичні, - розповідає завідуюча. – Напередодні виборів, за сприяння кандидата в депутати Анатолія Євлахова, у відділенні замінили усі ліжка, а для лежачих стареньких придбали спеціальні. Поступово міняють старенькі дерев’яні вікна на сучасні металопластикові.
Старенькі почувають себе у повній безпеці, відчувають свою потрібність та значимість завдяки працелюбному колективу, який складається з 14 працівників. Це вони всю свою увагу і турботу віддають літнім людям, розуміючи, що для них це вкрай важливо. У кожного, хто сюди потрапив, своя історія, свої життєві обставини та спогади. Хтось опинився тут, бо залишився зовсім один, у когось діти та внуки виїхали за кордон, а за кимось просто не хочуть або не можуть доглядати родичі. Є й ті старенькі, які потрапили сюди за станом здоров’я, до декого з них чи не кожні вихідні навідуються онуки та діти, забираючи до себе погостювати.
У закладі проживають дві довгожительки – Людмила Моцар (їй 94 роки) та Єфросинія Вижгородько (93 роки).
Всі в один голос говорять, що тут їм добре. Про них турбуються, з ними діляться новинами та обговорюють цікаві теми, поважають, а це для стареньких – найважливіше.
Тетяна ЛИТВИН
Комментариев нет:
Отправить комментарий