пятница, 23 августа 2019 г.

Танцювальний колектив «Ягідки» не перестає дивувати своїми талантами

Дитячий зразковий колектив «Ягідки» (керівник – заслужений працівник культури України Світлана Горбатович) – справжня танцювальна візитівка нашого міста.
Своїми надзвичайними виступами змогли вразити не лише рідну країну, а і Європу. Колектив багато гастролює, тож часу на відпочинок навіть влітку майже немає. Не встигли юні артисти повернутись із Туреччини, як на них вже чекала Франція, далі вихованці їдуть підкорювати Польщу. Ми уважно слідкуємо за творчими здобутками «Ягідок», тому обов’язково висвітлимо їх враження від поїздки  після  повернення на Батьківщину. А зараз поговоримо про Францію.
Асоціація «Люба Лор’Україна» на чолі з Даніелем Бедлемом існує 20 років. І вже 9 раз поспіль запрошує колектив представляти Україну на своїх теренах.






- Публіка завжди дуже прихильна до нас. Гучні оплески – головне підтвердження тому. Не залишаються обділені позитивними емоціями і учасники колективу. Вони вміють не лише створювати атмосферу свята, а й відпочивати самі, – розповідає Світлана Горбатович.
Візити до країн потребують кропіткої підготовки. Ось і зараз, повернувшись на Батьківщину, «Ягідки» вже готують програму на наступний рік, але попри це – встигають виступати і на місцевих святах.
- У Франції було 10 ювілейних концертів. Гастролі по різних містах відбувались в аномальну спеку. Незважаючи на погодні умови, наші вихованці виступили чудово і збирали повну залу людей.
Хоч «Ягідки» і знані далеко поза межами України, цього року вихованці Світлани Горбатович знову знайшли чим здивувати.
Роман Литвиненко та Марія Лопаревич– успішно склали іспит із лінгвістики, тому мали змогу навчатись у Франції.  І якщо в Чернігові у гімназії вивчають французьку мову, то наші  діти займаються із вчителькою, яка спеціально приїздить із Чернігова, багато часу приділяють самостійному навчанню, саме  тому і отримали такий якісний результат.
Учень 7 класу гімназії  за 2 місяці вивчив з нуля іноземну мову. Своїми враженнями хлопець поділився  і з «Променем».
- Екзамен проходив у м.Мена та тривав 8 годин. Із них перші дві – письмова частина, далі невелика перерва і вже потім особиста розмова із керівником асоціації – Даніелем Бедлемом.
Незважаючи на хвилювання та втому, Романові вдалося успішно скласти іспит і вже 1 червня він прибув до Франції.
За 24 дні перебування на батьківщині  класичного балету, хлопець дізнався безліч нового, познайомився із побутом та звичаями країни, вчився у місцевій школі. Та головне – отримав безліч позитивних емоцій!
- Місьє Патрік та мадам Одетт – позитивні, доброзичливі люди. В них вже давно дорослі діти та є онуки. Тому до мене ставились із розумінням та повагою. Подружжя активно займається спортом, майже не сидить вдома. Разом ми постійно відвідували різні цікаві заходи, багато катались на велосипедах, ходили на пікніки та в гості до друзів родини. Мені навіть випала нагода відвідувати заняття дзюдо. (Варто згадати, що в Романа тепер є жовтий пояс!)
- Яким тобі запам’ятався час, проведений у школі?
- Я навчався у початковій школі селища Сель-Сюр-Плен. Система тут значно відрізняється від нашої. Заняття починаються о 8.30. Два уроки, потім велика перерва на 2 години, під час якої дітей забирають додому рідні, потім знову два уроки, а о16.30 – кінець навчального дня. Розкладу там немає. Тобто діти вдома готують завдання, а цього предмета завтра може й не бути. В класі було 18 учнів, порівну дівчаток і хлопців. Один вчитель на школу та декілька помічників. Мене приємно вразило те, що під час навчання заборонено користуватись телефоном. Тому в багатьох дітей його навіть немає.
-Тобі важко було знайти спільну мову із однолітками?
- Ні, з цим проблем не виникало. Шкода тільки, що з деякими наразі не  можу спілкуватись. Але я обов’язково повернусь до Франції ще, тому з нетерпінням очікую зустрічі.
В планах у «Ягідок» візит до Греції, Чорногорії. І якщо на початку кар’єри доводилось інколи чекати на запрошення, то наразі куди їхати обирають самі. Зрозуміло, що подорож потребує чималих зусиль не тільки від дітей, а й від керівника.  Який в дорозі – і вчитель, і наставник, і лікар, і товариш.
Катерина ЗАПОРОЖЕЦЬ
Фото  Романа ЛИТВИНЕНКА

Комментариев нет:

Отправить комментарий