вторник, 12 августа 2014 г.

«Не спи, моя рідна земля…»










П’ятничний тихий вечір, Щорс. Ліня спека потроху відступає. До районного Будинку культури поспішають люди. Саме там ініціативна група митців нашого міста представила на розсуд земляків благодійну концертну програму. Мета була одна: зібрати кошти для тих щорсівчан, які зараз зі зброєю в руках захищають Вітчизну.

Оповідаючи про концерт, варто зауважити: майже відразу склалося враження, що серця артистів і глядачів б’ються в один такт. Атмосфера в залі була воістину неймовірною. Здавалося, ніби виступаючі стояли буквально за крок від публіки й між ними існувало якесь невидиме єднання. Емоції, котрі линули від співаків, легко передавалися всім присутнім. Що не кажіть, а жива музика – це круто, це щось неповторне, це те, що споконвіку приваблювало людей. Невимушена поведінка на сцені, щирі слова живого спілкування, спрямовані до слухачів – все це не могло не зворушити душу. Що вже казати про пісні – не лише чудові та улюблені, а й актуальні, про наше сьогодення. Ну хіба могло залишити спокійними серця присутніх батьків виконання дуетом Тетяни та Григорія Муравок композиції «Повертайтесь, сини»? Адже скільки зараз воює щорсівчан на сході країни і скільки материнських молитов щоденно лине до неба…
Буквально «розворушили» зал три номери концертної програми гітаристів Миколи Козика і Костянтина Зорка. (До чого ж талановиті живуть поміж нас земляки – просто слів нема! – авт.). Особливо ж запам’ятався коментар лідера цього дуету до пісні «З чого починається війна…» Він сказав, що колись, слухаючи її, уявляв літаки з хрестами на крилах, плачучу дитину біля вбитої матері, палаючу хату під стріхою. А зараз – і картини інші, й ворог інший…
Приємно здивував публіку своїм природнім артистизмом дует Олега та Оксани Вовків. (Вже після концерту в кулуарах багато хто цікавився – що це за пара й чи виступатиме вона колись знову). Ще однією несподіванкою став вихід на сцену юних майстрів співу під гітару – Яни Зорко і Віталія Попова. Віртуозно (інакше й не скажеш), перебираючи струни, вони просто таки прикували увагу до себе не лише присутньої молоді, а й публіки старшого покоління. Усі без винятку нагородили виконавців напрочуд щедрими оплесками. Надалі про легкі життєві емоції, добрі почуття і вічні цінності піснею «Бог тебе видумав» слухачам нагадав дует Любові Данилової та Юрія Костейкова. А згодом спів Наталії Капустіної додав солідний заряд енергії до загально позитивного настрою. Коло її шанувальників цілком щиро аплодувало улюбленій виконавиці.
Фінал концерту видався дійсно стильним та патріотичним, і головна заслуга в цьому – виконання Андрієм Павленком й Святославом Колодочкіним відомої пісні «Не спи, моя рідна земля». Глибокі за змістом слова змусили чи не всіх задуматися про вічне, те, що єднає українців водночас з минулим і майбутнім. А завершилася програма відомим хітом «Україна – це ми» у виконанні Оксани Бондаревської. І справді: всі ми разом – це і є Україна. Тож хто в цю складну годину захищає державу – той захищає кожного з нас. Не забуваймо про це. Такі вже зараз часи: хтось тримає в руках автомат, хтось – гітару, але єднає цих людей спільна вірність Вітчизні й однаково щира любов до власного народу.
Понад дві години часу, більше тридцяти номерів програми – а минуло все, мов на одному подиху. Артисти, про кожного з яких можна було б сказати щось особливе, якимось внутрішнім чуттям вловили, що саме хотіла побачити й почути публіка, тому по завершенню концерту від людей чулися доброзичливі, а інколи – й просто розчулені відгуки. І головна мета акції вдалася: для українських військових зібрали чималу суму грошей. Причому гроші клали до скриньки не лише дорослі, свої внески робили навіть діти, наше майбутнє. Оце вже дійсно: народ і армія - разом! Причому – до кінця. Загалом же слід добре подякувати організаторам і учасникам заходу, які не лише словом, а й ділом довели свою відданість рідній землі, спрямувавши свій талант на благу справу. Їм вдалося розбудити у людей відчуття єдиної громади, нагадавши кожному про особисту відповідальність за долю Батьківщини. Саме тому так заклично лунало в залі відоме вітання «Слава Україні!» й не менш лункою чулася відповідь «Героям слава!» Шануймося, бо ми того варті. Перемога буде за нами!

Олег МІРОШНИЧЕНКО
Фото автора

Комментариев нет:

Отправить комментарий