Замальовка із сільського життя
У житті займищанки Валентини Смоляк не те, щоб нічого поважного не було, навпаки, у неї – щаслива сім’я.
Приміром, дочка Катерина вийшла заміж, працює в міліції. Син Микола служить за контрактом в армії, хоча після війни обіцяє приїхати у відпустку. Є ще й чоловік Віктор, котрий залишився без роботи…
- Але корова Майка - це щось окреме, особливе, - говорить Валентина Михайлівна. Вона справжня наша годувальниця, справжня улюблениця. Тепле парне молочко від неї – такі ласощі, така смакота. А ще ж і сирок виходить, і сметанка, і кислячок.
Нині годуємо Майку свіжою травичкою, яблучками, словом, усім, що матінка-земля посилає. Любить корівка бурячки, морквочку, картопельку, любить сіно. Сіна ми накосили на гектарних площах, - розповідає хазяйка.
За її словами, у їхньому Займищі у всіх, хто тримає корів, великі городи, велика робота. Вставати треба рано і лягати пізно, і в обід треба бути прив’язаним до двору. Але ж те того варте. І хоч сьогодні в селі всього-на-всього 70 годувальниць (було 400), та всі – на вагу золота!
Кидається в очі й таке: займищанські жіночки - гарні квіткарки. У них і в самій господі, і на присадибних ділянках, і обабіч вулиці росте море квітів: маленькі і великі хризантеми, лілії, чорнобривці, жоржини і айстри. Все таке красиве і миле!
Георгій ЛЕПНЮК
У житті займищанки Валентини Смоляк не те, щоб нічого поважного не було, навпаки, у неї – щаслива сім’я.
Приміром, дочка Катерина вийшла заміж, працює в міліції. Син Микола служить за контрактом в армії, хоча після війни обіцяє приїхати у відпустку. Є ще й чоловік Віктор, котрий залишився без роботи…
- Але корова Майка - це щось окреме, особливе, - говорить Валентина Михайлівна. Вона справжня наша годувальниця, справжня улюблениця. Тепле парне молочко від неї – такі ласощі, така смакота. А ще ж і сирок виходить, і сметанка, і кислячок.
Нині годуємо Майку свіжою травичкою, яблучками, словом, усім, що матінка-земля посилає. Любить корівка бурячки, морквочку, картопельку, любить сіно. Сіна ми накосили на гектарних площах, - розповідає хазяйка.
За її словами, у їхньому Займищі у всіх, хто тримає корів, великі городи, велика робота. Вставати треба рано і лягати пізно, і в обід треба бути прив’язаним до двору. Але ж те того варте. І хоч сьогодні в селі всього-на-всього 70 годувальниць (було 400), та всі – на вагу золота!
Кидається в очі й таке: займищанські жіночки - гарні квіткарки. У них і в самій господі, і на присадибних ділянках, і обабіч вулиці росте море квітів: маленькі і великі хризантеми, лілії, чорнобривці, жоржини і айстри. Все таке красиве і миле!
Георгій ЛЕПНЮК
Комментариев нет:
Отправить комментарий