Усе життя, мов на передовій

Минулого понеділка у квартирі Н.О. Чистякової не змовкав телефон. Привід доволі поважний – Ніна Олександрівна того дня відзначила красивий ювілей. Якось непомітно, у клопотах і турботах підкралося вісімдесятиліття. Але при цьому душа залишилася молода, як і активна громадянська позиція. Упродовж усього життя жінка немов була на передовій лінії: не роки – десятиліття очолювала великі підприємства. І навіть коли пішла на пенсію, продовжувала брати участь у громадському житті міста й району: була депутатом міської ради, членом президій районних організацій ветеранів та Червоного Хреста.


Окремо хочеться згадати участь у благородному донорському русі. 45 разів Ніна Олександрівна рятувала чужі життя, здаючи свою кров хворим людям. Траплялося, серед ночі на поклик біди піднімалася з ліжка, щоб прийти на допомогу в якихось екстрених випадках. І не заради звання «Почесний донор України» чи добавки до пенсії. Той, хто особисто знає Н.О. Чистякову, розуміє: головне для Ніни Олександрівни – почуття обов’язку і щире прагнення допомогти людині. У цьому вона вся. І навіть зараз, коли потроху обступають немочі, підводить здоров’я, старається бути у вирі життя, підставляти плече тим, кому, за її переконанням, важче. Ось вона поспішає до 94-річної П.Ю. Пилипець, щоб спитати про самопочуття, обговорити останні новини, морально підтримати самотню жінку. Хай не так часто нині буває в центрі міста, але Ніна Олександрівна добре обізнана із його проблемами, має свій погляд і чітку позицію. І головне, що не приховує, а відстоює їх. На це має моральне право, бо ніхто не скаже, що колись чи то злукавила, чи то пристосовувалася до обставин або до думки «згори». За будь-яких часів це було незручно й навіть іноді небезпечно. Але така вона – пряма, щира, відверта.
Та, попри це, її любили колеги і підлеглі. І донині пам’ятають, скільки вона зробила для простих робітників. Втім, для Ніни Олександрівни не існувало поняття друговартосності. У кожному вона бачила перш за все людину. У колі її спілкування і досі багато тих, з ким піднімали маслозавод, будували житло для його працівників, з ким дбали про спокійну роботу на залізниці. Втім, очолюваний Н.О. Чистяковою відділ робітничого постачання забезпечував продуктами й дитячі заклади (там навчалися і виховувалися діти не лише залізничників). А як депутат жінка мусила брати участь у подоланні сімейних проблем своїх виборців.
Тим часом, попри велику професійну і громадську діяльність, Ніна Олександрівна завжди залишалася дбайливою господинею, вірною дружиною, турботливою мамою і надзвичайно люблячою бабусею. Вона гордиться своїми дорослими онуками, завжди з нетерпінням виглядає їх з далеких доріг, радіє їх успіхам і печалиться проблемами. Втім, співпереживання притаманне було їй завжди. Її добре серце болить за всіх, кому важко, кого спіткало горе. Часто згадує тих, кого вже нема поряд. У 42 роки відійшла у кращий із світів її молодша донька Олена, про яку з тихою печаллю згадує повсякдень…
Ювілей – це привід ще раз проаналізувати, згадати, чим можна гордитися, запланувати наступний етап свого життя, зустрітися з рідними та друзями. Ось і того дня до Н.О. Чистякової завітали очільники ветеранської та організації дітей війни, колишні колеги Л.Р. Кравець, Л.М. Скоблик, А.В. Другакова, Ж.О. Шмаровоз та лікар кабінету переливання крові Л.М. Чередниченко. Привітали, побажали здоров’я, довголіття, родинного тепла, усіх радощів земних. Добро, з яким Ніна Олександрівна йде до людей, хай повертається сторицею.
Валентина ВОЛОКУШИНА
Фото автора