Щоразу, коли мова заходила про пасічника, ще з дитинства уявляла такого собі сивого бороданя з мудрими й добрими очима. Напевне тому, що під цей образ підходять святі Амбросій і Зосим – покровителі бджільницького ремесла. Олександр Постольник, один із провідних пасічників району, до якого ми завітали минулої неділі, - молодий, дужий і кремезний чолов’яга, про яких кажуть: кров з молоком. А я б сказала – з медом. Очі ж такі, як із картинки – мудрі й добрі. Певно, це притаманне людям, котрі значну частину свого життя проводять на природі.
Куточок Полісся, у якому нині стоїть пасіка О.А. Постольника, просто дивовижний: по одну руку неозоре поле соняшника, по іншу – березовий гай, який продувають лагідні літні вітри. Вранці у затінку ще можна врятуватися від спеки, а ближче до полудня і вітровії стають гарячими. Неподалік розмістилися ще кілька пасік, біля яких чаклують бджолярі. В одному з них упізнали старійшину «солодкої» справи на Щорсівщині П.Д. Семененка. Чимало клопотів і у Олександра Постольника. Біля нього опановує непросту бджільницьку науку й десятилітній Іванко (на знімку).
Свого часу, на зорі незалежності, коли зовсім юна країна складно переживала своє становлення, Олександр із нині вже покійним батьком через вимушене безробіття шукали справу, яка була б до душі й могла прогодувати сім’ю. Вирішили спробувати себе у правічному бортницькому ремеслі. Син більше займався бджолами, а Анатолій Іванович майстрував усе необхідне для пасіки. До речі, й донині сам Олександр виготовляє рамки, ремонтує вулики, робить багато всього необхідного. Кожна деталь до найменших дрібниць пройшла через його руки. Але для цього – зима. Найактивніший період роботи у пасічників з березня й до Покрови. Загалом же вона є постійно. Це лише необізнаному здається, що все роблять самі бджоли, а ти лиш мед забирай.
- Із середини травня й по вересень, - розповідає О.А. Постольник, - мандруємо за медоносами. Принагідно хочу подякувати підприємцю О.Д. Веселому, який у своєму господарстві сіє медоносні сільськогосподарські культури. Тож і наші бджілки мають роботу, а ми – мед. До речі, останні роки у нашій місцевості клімат змістився на два тижні. Варто на півмісяця запізнитися із посівом гречки, як уже не сподівайся чекати ні урожаю, ні узятку. Якщо забарився до цвітіння акації, гречки тощо – вважай рік пропав.
Нині пасічник уже розпочинає підготовку до зими, запорукою успішності якої є здорові молоді матки й доброякісні корми. У різних сімей різна медова продуктивність: одна дає за сезон 100 кілограмів, інша – 20. Тож і тут доречний відбір, першочергова увага високопродуктивним сім’ям. Понад 20 років Олександр займається бджільництвом, а між тим у районі нині він – наймолодший у галузі. Жалкує, що молодь не цікавиться цією справою. Але потреби населення району пасічники забезпечують повністю. І в Україні не бракуватиме меду. Якісного, цілющого, надзвичайно смачного. Хочеться сподіватися, що Іванко Постольник продовжить справу свого тата і дідуся. Десятирічний хлопчина з великим задоволенням проводить літні канікули на пасіці. Він уже багато знає і вміє. А головне, йому подобається цим займатися і він зовсім не боїться бджіл.
Олександр не приховує, що бджільництво потребує значних капіталовкладень. А ще досвіду й знань. Має багато спеціальної літератури, активно користується Інтернетом. З усмішкою пригадує сюжет про те, як хазяйнують наші козаки в Америці. На далекому континенті українці успішно зайнялися бджільництвом. А ще заздрить новітнім технологіям, які там прийшли на допомогу пасічникам. У нас же за дідівськими методами…
Цікаво було почути про «божих» мух, що вони розрізняють кольори. Принаймні жовтий, білий, синій і зелений – точно. О.А. Постольник глибоко переконаний, що бджоли мають інтелект. За ними дуже цікаво спостерігати, бо в них існує своя ієрархія, надзвичайно розвинені інстинкти.
Пасічник може довго розповідати про справу свого життя, при чому надзвичайно цікаво. Іванко уважно слухає тата – помітно, що гордиться. Отже росте молода зміна. І свято Спаса, на яке ще припадає і День пасічника, любить чи не найбільше з усіх. Із стиглими яблуками та грушками, маминими чорнобривцями і бурштиновим медом із татової пасіки.
Валентина ВОЛОКУШИНА
Фото автора
Комментариев нет:
Отправить комментарий