Поміж наших земляків декілька років тому доволі жваво обговорювалася тема численних судових процесів, на яких розглядалися позови такої категорії населення, як діти війни. Старенькі люди у подібний спосіб намагалися відстояти своє право на спеціальну доплату до пенсій, передбачену законодавством. Тодішнє протистояння пенсіонерів з системою зайшло у глухий кут: влітку 2011 року виплати додаткових грошей навіть за рішенням судів припинилися. Як пояснили «нагорі» - через відсутність грошей у держбюджеті. Однак нещодавно ця історія отримала шанс на продовження.
Варто коротко нагадати передісторію ситуації, про яку йде мова. Ще десять років тому парламент ухвалив Закон «Про соціальний захист дітей війни». Ним передбачалася виплата державної грошової допомоги громадянам, що мали відповідний статус. Розмір «надбавки» мав складати 30% від мінімальної пенсії за віком. Однак пізніше ухваленням Закону «Про держбюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів» було спричинено правову суперечність: з одного боку – є Закон, що вимагає доплачувати людям гроші, а з іншого – уряд та парламент стверджують, що в бюджеті на це коштів нема. Наявний стан справ викликав у суспільстві бурхливу дискусію, котра знайшла своє завершення в листопаді 2008 року, коли Конституційний суд, серед іншого, встановив: держава не може довільно відмовлятися від узятих на себе фінансових зобов’язань і визначення відповідних бюджетних видатків у Законі про держбюджет не може призводити до обмеження загальноспільних потреб, порушення прав громадянина, зокрема – щодо забезпечення рівня життя для осіб, які отримують пенсії. Однак попри все у подальші роки Пенсійний фонд не здійснював виплату належної дітям війни допомоги. Тож у 2010 році ця категорія пенсіонерів у масовому порядку рушила до судів – шукати правди. Зазвичай справи ці люди вигравали. Але потім почалося відверте крутійство – і вже з боку того самого Конституційного суду. Він вирішив, що подібні позовні заяви слід розглядати в порядку адміністративного судочинства, а не цивільного, як раніше. Хитрість полягала в наступному: відтоді було обмежено строк позовної давності при зверненні до суду, щоб люди могли вимагати виплату за менший період.
Взагалі, хто з пенсіонерів тоді зіштовхнувся із реаліями, міг наочно пересвідчитися, яка вона «китайська грамота – ота юриспруденція». Бо виграти суд – це ще не все. Треба було звернутися до виконавчої служби, аби вона вплинула на управління Пенсійного фонду для здійснення відповідних нарахувань і виплати грошей. Тяганина в інстанціях була відчутною. І врешті-решт прийшло літо 2011 року, коли тодішні правителі України вирішили: на цій темі треба поставити хрест і взагалі припинили доплачувати гроші дітям війни.
Стосовно нинішньої ситуації, то «Промінь» звернувся по коментар до в.о. начальника відділу державної виконавчої служби райуправління юстиції Лілії Терещенко. Вона розповіла, що у 2010 році місцеві судвиконавці прийняли 178 пакетів документів, в яких йшлося про підтвердження соціальних гарантій громадянам і зобов’язання відповідних державних органів забезпечити виплати. У 2011 році таких справ було вже 1548, у 2012 році (коли питання «заморозилося») – 108, у 2013 році – 52 й цьогоріч – лише 1. З усієї маси документів лише 12 стосувалися чорнобильців, решта ж – зазвичай дітей війни. Непоодинокими були випадки, коли в паперах одні й ті ж самі прізвища громадян фігурували неодноразово. Причина проста: усе залежало від тексту позовної заяви і рішення суду, на який саме термін призначити виплату. Коли цей строк минав, людині знову доводилося судитися – за нове рішення на свою користь.
До останнього часу проблема неефективності Закону «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» не мала розв’язання, тобто перспектива отримання грошей дітьми війни виглядала відверто неясною. Проте 3 вересня 2014 року постановою Кабінету міністрів було затверджено порядок погашення заборгованості за рішеннями суду, виконання яких гарантується державою. Першим кроком органів влади став облік відповідних виконавчих документів та судових рішень для їхньої інвентаризації та подальшої виплати грошей людям. Виконавчі документи, видані або ухвалені до 1 січня 2013 року, тепер подаються до обласного управління державної виконавчої служби головного управління юстиції, яке знаходиться за адресою: м.Чернігів, проспект Миру,43, кабінет 216. Консультації з даного питання можна отримати у заступника начальника управління ДВС А.В. Єдомахи (тел. 675-962) або у головного спеціаліста сектора аналітики В.С. Захаренко (тел. 77-45-15). До органу виконавчої служби заявник подає: заяву про виконання рішення із зазначенням реквізитів банківського рахунку, на який слід перерахувати кошти; оригінал виконавчого документа чи рішення суду (або належним чином завірену його копію); копію довідки про присвоєння ідентифікаційного коду платника податків; копію паспорта. Надалі зареєстроване в державній виконавчій службі рішення невідкладно розглядається (протягом 1 дня), перевіряється (протягом 7 робочих днів). Існує три черги погашення заборгованості: перша – щодо пенсійних та соціальних виплат аліментів тощо; друга – пов’язана з трудовими відносинами; третя – з іншими ситуаціями. Відповідальна особа ДВС не пізніше семи робочих днів має повідомити людині, що її рішення внесене до реєстру зобов’язань із зазначенням черги. Передача ж рішень до органів, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, здійснюється щокварталу до 10 числа місяця, який настає за звітним періодом. Асигнування на погашення заборгованості визначаються Законом «Про держбюджет» на відповідний рік. Тобто треба обов’язково наголосити: наразі триває лише впорядкування документів для підготовки до початку виплат. А гроші діти війни отримуватимуть, якщо Верховна Рада передбачить у держбюджеті на 2015 рік необхідні кошти.
Комментариев нет:
Отправить комментарий