Герої з нами поруч

Цю стареньку бабусю у Щорсі знає багато людей: хтось пам’ятає як вона працювала у громадському харчуванні. Хтось зустрічав її в магазині чи на базарі. З кимось вона спілкувалася тісніше, з іншими була просто знайома. Так ось хочемо сказати всім, хто знає Надію Михайлівну ГЕТЬМАН, що 20 липня вона зустріла своє 95-ліття!



Привітати поважну ювілярку прийшли голови райдержадміністрації П.Л. Мірошниченко, районної ради І.Г. Орда, очільники президії райради ветеранів Л.Р. Кравець та управління ПФУ М.С. Шидловська, начальник відділення офіцерів запасу й кадрів райвійськкомату П.М. Гребенчук. Подарунки, квіти, солодощі. І багато щирих та теплих слів вітань і зичень. Адже за плечима у цієї тендітної жінки довге, непросте та гідне життя.
Н.М.Гетьман з нагоди ювілею були вручені Почесні грамоти: спільна - райдержадміністрації та районної ради і обласної організації Товариства Черовного Хреста.
…Двадцятидворічною дівчиною розпочала вона свій солдатський шлях довжиною у чотири роки. На війні у кожного своя робота. Надійка була кухарем 267-го гвардійського батальйону аеродромного обслуговування. Здавалося б, абсолютно мирна професія: чисть картоплю та смачно годуй бійців. Але снаряд чи бомба не розрізняє – чи то воїн зі зброєю у руках, а чи кухар із черпаком. Рухаючись із батальйоном за фронтом, часом ставали не просто свідками - учасниками справжніх боїв. Усі разом оплакували й ховали фронтових побратимів, раділи перемогам. Та найбільша радість чекала на них 9 Травня 1945-го. З того часу й назавжди цей день став для фронтовички найвагомішим святом.
По війні доля закинула Н.М.Гетьман спочатку до Астрахані, потім у Конотоп, а вже згодом до Щорса. Упродовж багатьох років вона не зраджувала своїй професії годувати людей смачними обідами, радувати незвичними стравами. Це тепер, на схилі літ, за нею доглядає, пригощає племінникова дружина – В.С. Кухаренко. Старенька зігріта любов’ю та увагою рідні. Звичайно, докучають немощі, проте Надія Михайлівна в сім’ї, серед близьких їй людей.
Н.М.Гетьман багато років разом із такими ж, як і сама, учасницями бойових дій виступала з концертами у складі хору «Фронтовичка». Їм щиро аплодували щорські поціновувачі гарної пісні, радо приймали з концертами в селах району, успішно виступали бойові подруги й на обласній сцені. У такі дні Надія Михайлівна одягала орден Вітчизняної війни першого ступеню, медалі «За відвагу» та «За бойові заслуги», розправляла плечі й виходила на сцену…