Так друзі називають 15-річну Ірину Савченко з Тихонович. Дівчина не ображається. Правда, каже, що це не зовсім точно: катастрофи трапляються з нею тільки по 13-х числах. Зате після них неодмінно щастить.
– І коли таке почалося?
– Хіба я знаю? Може, весь час було, тільки по дрібницях. А як виповнилось 13 років, зачудило по-справжньому. Перша велика пригода сталася 13 травня. Я везла сестру на велосипеді. Дорогою, яку знала, як свої п’ять пальців. Могла із заплющеними очима їздити. А в той день ніби тягло в найбільшу вибоїну. Хочу – в бік, а їду в яму.
Навернулися на асфальт так, що у сестри цілий рік гуля на голові не сходила. А через кілька днів мама раптом накупувала мені обновок. Навіть тих, що їй раніше не подобались.
Відтоді як тільки наближається 13-е, так і чекаю сюрпризів. Добре, що вони хоч не кожного місяця.
– Розкажи, що ще траплялося.
– Ні з того, ні з сього починав глючити мобільний, у велосипеді ламалося кермо, бився посуд, у найбільш непідходящий момент на колготках з’являлися «стрілки»…
Серед її «нематеріальних» катастроф – сварка з хлопцем, з яким симпатизували одне одному. Виникла майже на рівному місці, а потім розгорілася, як полум’я.
– А в чому пощастило?
– Останнім часом на - екзаменах (закінчила 9 клас – авт.). Скажу чесно, я - далеко не відмінниця. Боялась завалити біологію. А тут – бац: білет під номером 13. Отримала «вісімку». Диктант з української мови взагалі писали 13-го червня - у п’ятницю. І знову «пронесло»…
Марія Ісаченко
– І коли таке почалося?
– Хіба я знаю? Може, весь час було, тільки по дрібницях. А як виповнилось 13 років, зачудило по-справжньому. Перша велика пригода сталася 13 травня. Я везла сестру на велосипеді. Дорогою, яку знала, як свої п’ять пальців. Могла із заплющеними очима їздити. А в той день ніби тягло в найбільшу вибоїну. Хочу – в бік, а їду в яму.
Навернулися на асфальт так, що у сестри цілий рік гуля на голові не сходила. А через кілька днів мама раптом накупувала мені обновок. Навіть тих, що їй раніше не подобались.
Відтоді як тільки наближається 13-е, так і чекаю сюрпризів. Добре, що вони хоч не кожного місяця.
– Розкажи, що ще траплялося.
– Ні з того, ні з сього починав глючити мобільний, у велосипеді ламалося кермо, бився посуд, у найбільш непідходящий момент на колготках з’являлися «стрілки»…
Серед її «нематеріальних» катастроф – сварка з хлопцем, з яким симпатизували одне одному. Виникла майже на рівному місці, а потім розгорілася, як полум’я.
– А в чому пощастило?
– Останнім часом на - екзаменах (закінчила 9 клас – авт.). Скажу чесно, я - далеко не відмінниця. Боялась завалити біологію. А тут – бац: білет під номером 13. Отримала «вісімку». Диктант з української мови взагалі писали 13-го червня - у п’ятницю. І знову «пронесло»…
Марія Ісаченко
Комментариев нет:
Отправить комментарий