Минув майже місяць з дня нашої, сімейної, пригоди, а важке відчуття так і не минуло. Розповідаю про те, що трапилось, у надії вберегти когось від неприємностей, які нам довелось пережити.
Отож, 19 червня ми (я, чоловік і син) поїхали в Хрінівку за суницями. Перед Гірськом проминули знак «Прикордонна смуга». (Про те, що при собі треба мати документи, ніде не було зазначено).
Але їх почали вимагати, зупинивши нас трохи далі – на перехресті. Документи були тільки в чоловіка (він був за кермом). Його й відправили у Щорс за моїми та синовими. А нас (як затриманих) через півгодини доправили на прикордонний пост у Гірськ.
Коли чоловік привіз документи, на кожного з нас трьох склали протоколи. На нас з сином – за те, що були без паспортів, на чоловіка – за те, що віз нас (членів своєї родини) без документів. В загальному підсумку нас оштрафували на 357 гривень (не взяли до уваги, що син – студент, доходів не має, та ще й навчається за контрактом). Додайте витрати на бензин, набіжить кругленька сума.
До того ж, ні про які суниці мови й бути не могло - на прикордонному пункті нас протримали майже 4 години. Було таке враження, що нас прийняли за сепаратистів (хоч насправді ми не один раз підтримували нашу армію: сина після того, як уже був доправлений його паспорт, супроводжував попити води озброєний прикордонник. Правда, ніхто над нами не знущався. Обходилися ввічливо.
Провини з себе ми не знімаємо, але ж і прикордонна служба не на висоті. Принаймні, могли б вивісити біля знаку, що інформує про прикордонну смугу, попередження про штрафи – при відсутності документів. Хтось би все одно поїхав, а когось би і зупинило. Може, і ми б поїхали. Але тоді було б не так образливо. А взагалі, складалося враження, що прикордонники виконували план складання протоколів на таких, як ми, «порушників».
Н.ЛАШУК, м.Щорс
Отож, 19 червня ми (я, чоловік і син) поїхали в Хрінівку за суницями. Перед Гірськом проминули знак «Прикордонна смуга». (Про те, що при собі треба мати документи, ніде не було зазначено).
Але їх почали вимагати, зупинивши нас трохи далі – на перехресті. Документи були тільки в чоловіка (він був за кермом). Його й відправили у Щорс за моїми та синовими. А нас (як затриманих) через півгодини доправили на прикордонний пост у Гірськ.
Коли чоловік привіз документи, на кожного з нас трьох склали протоколи. На нас з сином – за те, що були без паспортів, на чоловіка – за те, що віз нас (членів своєї родини) без документів. В загальному підсумку нас оштрафували на 357 гривень (не взяли до уваги, що син – студент, доходів не має, та ще й навчається за контрактом). Додайте витрати на бензин, набіжить кругленька сума.
До того ж, ні про які суниці мови й бути не могло - на прикордонному пункті нас протримали майже 4 години. Було таке враження, що нас прийняли за сепаратистів (хоч насправді ми не один раз підтримували нашу армію: сина після того, як уже був доправлений його паспорт, супроводжував попити води озброєний прикордонник. Правда, ніхто над нами не знущався. Обходилися ввічливо.
Провини з себе ми не знімаємо, але ж і прикордонна служба не на висоті. Принаймні, могли б вивісити біля знаку, що інформує про прикордонну смугу, попередження про штрафи – при відсутності документів. Хтось би все одно поїхав, а когось би і зупинило. Може, і ми б поїхали. Але тоді було б не так образливо. А взагалі, складалося враження, що прикордонники виконували план складання протоколів на таких, як ми, «порушників».
Н.ЛАШУК, м.Щорс
Комментариев нет:
Отправить комментарий