У 17 років В.В. Тарасюк на кафедрі анатомії Чернівецького медінституту вперше одягнув білий халат. З того часу й досі лікар у ньому зустрічає кожен робочий день…
Тур’янська сільська дільнична лікарня радо прийняла подружжя молодих фахівців: головного лікаря та його дружину акушера-гінеколога. В.В.Тарасюк швидко зорієнтувався, що в сільській лікарні терапевт водночас займається малою хірургією, хворобами лор, акушерством тощо.
Із вдячністю згадував своїх викладачів, які готували майбутніх учителів на всі випадки життя. Складніше було чоловікові, який народився, виріс і навчався в місті, призвичаїтися до сільського життя. Але привітні й розумні тур’янці підтримали молоду сім’ю. А ще - чудовий, старанний медперсонал лікарні, з яким легко працювалося.
Неохоче відпускали подружжя із Тур’ї, але на Всеволода Васильовича чекала відповідальна посада начмеда Щорської ЦРЛ. А Наталія Йосипівна відтоді упродовж 32 років (до минулого року) завідувала акушерсько-гінекологічним відділенням. Нині працює лікарем-ординатором. Згодом, коли звільнилося місце завідуючого терапевтичним відділенням, В.В. Тарасюк посів його на довгі 17 років, упродовж яких повністю розкрив себе як фахівець. «Лікуватися у Тарасюка», - це означало гарантовану якісну медичну допомогу, довіру і, якщо хочете – престиж.
Дванадцятий рік Всеволод Васильович працює головним лікарем Щорської ЦРЛ. Упродовж цього часу майже щороку лікарня займає одне з перших місць в обласному рейтингу. Як зізнався очільник лікувального закладу, були й невдачі, невезіння, збіг обставин. Але колектив у переважній більшості працездатний. Упродовж останніх років найвищий в області рівень атестованих лікарів – у Щорській ЦРЛ. Це означає, що тут визначені пріоритети: перш за все дбають про підвищення професійної кваліфікації, а відтак і про якість лікування.
Серед пріоритетів головного лікаря – якщо не капітально, то хоча б косметично привести усі відділення ЦРЛ у належний вигляд. За рахунок коштів, які лікарня заробляє, силами невеликої господарської групи здійснюються поточні ремонти. Звісно, при таких потоках пацієнтів будівлі зношуються. Тож частіше ремонтуються місця загального користування, приймальні, холи.
- Наша лікарня відносно непогано забезпечена діагностичним обладнанням, - продовжує В.В. Тарасюк. – У нас проводиться вся діагностика, яка передбачена табелем оснащення райлікарні. У дитячому, пологовому та реанімаційному відділеннях є дихальне та слідкуюче обладнання. До прикладу, якщо в 2000-му році мали 2 дихальні апарати, то зараз їх 8.
Мій співрозмовник поділився своїм баченням ролі госпітальних округів і перспектив невеликих лікарень. Не приховує, що його майбутній статус залежатиме від стану душі. Але напевне знає, що лікарем буде працювати доти, доки дозволить здоров’я.
Ювіляр не приховує своєї гордості за доньок: старша, Валентина, пішла в медицину й нині завідує ендокринологічним диспансерним відділенням Чернігівської обласної лікарні. Катерина, спостерігаючи, як по кілька разів на добу машина «Швидкої допомоги» забирала когось із батьків на роботу, вирішила обрати іншу професію. Нині вона – подат-ківець. Троє онуків тішать серце дідуся і бабусі своїми першим успіхами. Нині вони також серед пріоритетів Всеволода Васильовича.
У вільну хвилину лікар полюбляє усамітнитися з гарною книгою – вдома у нього чудова бібліотека. Свого часу ще в юності здобув диплом лаборанта художньої фотографії. Це захоплення проніс через усе життя, має кілька фотоапаратів, із задоволенням ловить прекрасні миттєвості життя.
60 років – це певний рубіж, за яким життя починає грати новими барвами, відкриває свої нові грані. Тож хай воно дарує Вам, Всеволоде Васильовичу, повноту і різноманітність буття. З роси й води Вам, ювіляре!
Валентина ВОЛОКУШИНА
Тур’янська сільська дільнична лікарня радо прийняла подружжя молодих фахівців: головного лікаря та його дружину акушера-гінеколога. В.В.Тарасюк швидко зорієнтувався, що в сільській лікарні терапевт водночас займається малою хірургією, хворобами лор, акушерством тощо.
Із вдячністю згадував своїх викладачів, які готували майбутніх учителів на всі випадки життя. Складніше було чоловікові, який народився, виріс і навчався в місті, призвичаїтися до сільського життя. Але привітні й розумні тур’янці підтримали молоду сім’ю. А ще - чудовий, старанний медперсонал лікарні, з яким легко працювалося.
Неохоче відпускали подружжя із Тур’ї, але на Всеволода Васильовича чекала відповідальна посада начмеда Щорської ЦРЛ. А Наталія Йосипівна відтоді упродовж 32 років (до минулого року) завідувала акушерсько-гінекологічним відділенням. Нині працює лікарем-ординатором. Згодом, коли звільнилося місце завідуючого терапевтичним відділенням, В.В. Тарасюк посів його на довгі 17 років, упродовж яких повністю розкрив себе як фахівець. «Лікуватися у Тарасюка», - це означало гарантовану якісну медичну допомогу, довіру і, якщо хочете – престиж.
Дванадцятий рік Всеволод Васильович працює головним лікарем Щорської ЦРЛ. Упродовж цього часу майже щороку лікарня займає одне з перших місць в обласному рейтингу. Як зізнався очільник лікувального закладу, були й невдачі, невезіння, збіг обставин. Але колектив у переважній більшості працездатний. Упродовж останніх років найвищий в області рівень атестованих лікарів – у Щорській ЦРЛ. Це означає, що тут визначені пріоритети: перш за все дбають про підвищення професійної кваліфікації, а відтак і про якість лікування.
Серед пріоритетів головного лікаря – якщо не капітально, то хоча б косметично привести усі відділення ЦРЛ у належний вигляд. За рахунок коштів, які лікарня заробляє, силами невеликої господарської групи здійснюються поточні ремонти. Звісно, при таких потоках пацієнтів будівлі зношуються. Тож частіше ремонтуються місця загального користування, приймальні, холи.
- Наша лікарня відносно непогано забезпечена діагностичним обладнанням, - продовжує В.В. Тарасюк. – У нас проводиться вся діагностика, яка передбачена табелем оснащення райлікарні. У дитячому, пологовому та реанімаційному відділеннях є дихальне та слідкуюче обладнання. До прикладу, якщо в 2000-му році мали 2 дихальні апарати, то зараз їх 8.
Мій співрозмовник поділився своїм баченням ролі госпітальних округів і перспектив невеликих лікарень. Не приховує, що його майбутній статус залежатиме від стану душі. Але напевне знає, що лікарем буде працювати доти, доки дозволить здоров’я.
Ювіляр не приховує своєї гордості за доньок: старша, Валентина, пішла в медицину й нині завідує ендокринологічним диспансерним відділенням Чернігівської обласної лікарні. Катерина, спостерігаючи, як по кілька разів на добу машина «Швидкої допомоги» забирала когось із батьків на роботу, вирішила обрати іншу професію. Нині вона – подат-ківець. Троє онуків тішать серце дідуся і бабусі своїми першим успіхами. Нині вони також серед пріоритетів Всеволода Васильовича.
У вільну хвилину лікар полюбляє усамітнитися з гарною книгою – вдома у нього чудова бібліотека. Свого часу ще в юності здобув диплом лаборанта художньої фотографії. Це захоплення проніс через усе життя, має кілька фотоапаратів, із задоволенням ловить прекрасні миттєвості життя.
60 років – це певний рубіж, за яким життя починає грати новими барвами, відкриває свої нові грані. Тож хай воно дарує Вам, Всеволоде Васильовичу, повноту і різноманітність буття. З роси й води Вам, ювіляре!
Валентина ВОЛОКУШИНА
Комментариев нет:
Отправить комментарий