Засвітила зорю свого щастя

Юлія Олександрівна Терещенко - одна з тих, хто повсякчас працює на благо інших, уміло поєднуючи розумові і творчі здібності з великими фізичними навантаженнями. На її городі нема жодного клаптика землі, не засадженого квітами й усякою іншою рослинністю. Квітами наповнений і сам житловий будинок, і сама душа мудрої вчительки.

Її історія життя – терниста, але водночас дуже красива і цілком істинна. Випускниця Ніжинського (Гоголівського!) вузу під час педагогічної роботи у Кучинівській школі завзято намагалася доносити до своїх школярів не лише знання російської мови та літератури, а й живу національну ідею, інтерес до історії рідного краю, його талановитих, славних людей. Її науку опановували випускники – музиканти, педагоги, лікарі, інженери, механізатори, доярки, просто хороші, краяни. Досьогодні знає їх майже усіх поіменно, незважаючи на поважний і гордий вік.
Цьогоріч, у День захисника Вітчизни, Юлії Олександрівні виповнилося два рази по 38! Напевно, в такий день народилася не випадково – має ж бо в характері істинно чоловічі риси – ніколи не згинатися перед труднощами, бути мужньою. А взагалі вона ніжна і лірична, трохи сентиментальна. Особливо, коли мова заходить про наймиліших доньок Людмилу й Тетяну, найкращих зятів і онуків. У такі миті її душа оживає, заливаючись співом пташиним, жагою до життя і любові.