Доволі насиченими виявилися минулі вихідні для хореографічного ансамблю «Ягідки». У суботу наші танцюристи взяли участь у концерті з нагоди 15-річчя створення цирково-естрадного колективу «Фієста» з міста Мена, а наступного дня вони вже удома представили напрацювання своєї програми перед керівником асоціації «Люба Лор’Україна» Даніелем Бедлемом.
Мета візиту до Щорса Даніеля Бедлема відома – він переглянув творчий доробок «Ягідок» для відбору тих танцювальних номерів, з якими колектив виступатиме у Франції цього літа. (Остаточне рішення про те, яким саме хореографічним композиціям буде надано перевагу, колегіально вирішуватиме актив асоціації «Люба Лор’Україна» після перегляду відеозапису концерту). Також закордонний гість зустрівся з головою райдержадміністрації О.В. Грабовським, ознайомився з діяльністю станції юних техніків.
При нагоді ми вирішили розповісти читачам трохи детальніше про Даніеля Бедлема, про людину, яка зробила дуже багато для пожвавлення україно-французьких зв’язків у культурній сфері методами так званої народної дипломатії. Отже, йому - 52 роки, свого часу закінчив полі-технічний інститут міста Нансі, працював на адміністративних посадах в органах влади, зокрема – і в міністерстві екології, де займався юридичними питаннями. Наразі ж він є начальником управління екології в департаменті (це щось середнє між нашими районом та областю) Мьоз регіону Лотарингія.
Розповідаючи про те, що передувало створенню асоціації «Люба Лор’Україна», наш співрозмовник згадав: ініціатива належала французьким громадянам українського походження, нащадкам емігрантів. (Вони були переважно заробітчанами, що працювали на шахтах). Згодом вже етнічні французи активно долучилися до організації концертів творчо обдарованої української молоді в Лотарингії. Таким чином тамтешня громада отримала нагоду краще дізнатися про особливості нашого культурного спадку. Слід відзначити, що протягом років співпраці з українськими колективами асоціація здобула хорошу репутацію серед французької публіки, тож анонсовані нею заходи зазвичай користуються значною популярністю. Мають, так би мовити, гарантію якості. Скажімо, цієї зими було організовано гастролі дитячого хору з Київщини. На концерти національного співу українців сходилося до п’ятисот слухачів.
Робота асоціації «Люба Лор’ Україна» доволі масштабна, до того ж – будується на громадських засадах. Але завдяки ентузіазму і наполегливості таких людей як Даніель Бедлем та його однодумців є конкретний результат. Слід сподіватися, так буде і в майбутньому.
До відома
Українсько-французькі відносини мають тривалу й доволі розлогу історію. Якщо не враховувати суто побутовий рівень – міжнародну торгівлю або навчання наших співвітчизників в університетах Парижа та Страсбура за доби Середньовіччя, то зауважмо: цікавого можна згадати чимало. В ХІ сторіччі донька київського князя Ярослава Мудрого Анна вийшла заміж за короля Франції Генріха І й стала матір’ю спадкоємця французького престолу.
У ХVII сторіччі частина українських козаків під проводом гетьмана Петра Сагайдачного приєдналася до організованої французами «Ліги християнської міліції», яка була спрямована проти мусульманської навали турок-османів. Трохи пізніше, у 1645 році, кілька тисяч козаків несли службу в французькій армії, зокрема – взяли участь у штурмі фортеці Дюнкерк. У XVIII сторіччі Франція стала другою батьківщиною для Григора Орлика, сина Пилипа Орлика, який свого часу був одним з чільних урядовців при гетьмані Іванові Мазепі. Григір Орлик завдяки своїм якостям здобув чин генерала французького війська і став відомим захисником українського питання в європейській політиці.
Чимало українців відзначилися і в епоху війн Наполеона Бонапарта. За переказом один з вихідців з України навіть врятував життя імператорові у 1812 році, віддавши йому під час битви свого коня… У новітню добу Франція, що претендувала на роль центру цивілізованого світу (щоправда, такого роду першість виборювали собі також Британія з Німеччиною, а згодом – США), приваблювала наших талановитих співвітчизників – літераторів, художників, істориків. Не обійшлося й без так званої економічної еміграції, коли деякі українці сподівалися знайти роботу на французькій землі. Показовий факт: один з нащадків цих заробітчан – Петро Береговий, у 1992-93 роках обіймав посаду прем’єр-міністра Франції.
Українсько-французькі відносини у наш час позначені більш інтенсивним обміном у сферах економіки, культури, туризму. І все це робить наші народи хоч трошечки, але ближчими, відкриваючи широку дорогу для взаємного пізнання.
Олег МІРОШНИЧЕНКО
Мета візиту до Щорса Даніеля Бедлема відома – він переглянув творчий доробок «Ягідок» для відбору тих танцювальних номерів, з якими колектив виступатиме у Франції цього літа. (Остаточне рішення про те, яким саме хореографічним композиціям буде надано перевагу, колегіально вирішуватиме актив асоціації «Люба Лор’Україна» після перегляду відеозапису концерту). Також закордонний гість зустрівся з головою райдержадміністрації О.В. Грабовським, ознайомився з діяльністю станції юних техніків.
При нагоді ми вирішили розповісти читачам трохи детальніше про Даніеля Бедлема, про людину, яка зробила дуже багато для пожвавлення україно-французьких зв’язків у культурній сфері методами так званої народної дипломатії. Отже, йому - 52 роки, свого часу закінчив полі-технічний інститут міста Нансі, працював на адміністративних посадах в органах влади, зокрема – і в міністерстві екології, де займався юридичними питаннями. Наразі ж він є начальником управління екології в департаменті (це щось середнє між нашими районом та областю) Мьоз регіону Лотарингія.
Розповідаючи про те, що передувало створенню асоціації «Люба Лор’Україна», наш співрозмовник згадав: ініціатива належала французьким громадянам українського походження, нащадкам емігрантів. (Вони були переважно заробітчанами, що працювали на шахтах). Згодом вже етнічні французи активно долучилися до організації концертів творчо обдарованої української молоді в Лотарингії. Таким чином тамтешня громада отримала нагоду краще дізнатися про особливості нашого культурного спадку. Слід відзначити, що протягом років співпраці з українськими колективами асоціація здобула хорошу репутацію серед французької публіки, тож анонсовані нею заходи зазвичай користуються значною популярністю. Мають, так би мовити, гарантію якості. Скажімо, цієї зими було організовано гастролі дитячого хору з Київщини. На концерти національного співу українців сходилося до п’ятисот слухачів.
Робота асоціації «Люба Лор’ Україна» доволі масштабна, до того ж – будується на громадських засадах. Але завдяки ентузіазму і наполегливості таких людей як Даніель Бедлем та його однодумців є конкретний результат. Слід сподіватися, так буде і в майбутньому.
До відома
Українсько-французькі відносини мають тривалу й доволі розлогу історію. Якщо не враховувати суто побутовий рівень – міжнародну торгівлю або навчання наших співвітчизників в університетах Парижа та Страсбура за доби Середньовіччя, то зауважмо: цікавого можна згадати чимало. В ХІ сторіччі донька київського князя Ярослава Мудрого Анна вийшла заміж за короля Франції Генріха І й стала матір’ю спадкоємця французького престолу.
У ХVII сторіччі частина українських козаків під проводом гетьмана Петра Сагайдачного приєдналася до організованої французами «Ліги християнської міліції», яка була спрямована проти мусульманської навали турок-османів. Трохи пізніше, у 1645 році, кілька тисяч козаків несли службу в французькій армії, зокрема – взяли участь у штурмі фортеці Дюнкерк. У XVIII сторіччі Франція стала другою батьківщиною для Григора Орлика, сина Пилипа Орлика, який свого часу був одним з чільних урядовців при гетьмані Іванові Мазепі. Григір Орлик завдяки своїм якостям здобув чин генерала французького війська і став відомим захисником українського питання в європейській політиці.
Чимало українців відзначилися і в епоху війн Наполеона Бонапарта. За переказом один з вихідців з України навіть врятував життя імператорові у 1812 році, віддавши йому під час битви свого коня… У новітню добу Франція, що претендувала на роль центру цивілізованого світу (щоправда, такого роду першість виборювали собі також Британія з Німеччиною, а згодом – США), приваблювала наших талановитих співвітчизників – літераторів, художників, істориків. Не обійшлося й без так званої економічної еміграції, коли деякі українці сподівалися знайти роботу на французькій землі. Показовий факт: один з нащадків цих заробітчан – Петро Береговий, у 1992-93 роках обіймав посаду прем’єр-міністра Франції.
Українсько-французькі відносини у наш час позначені більш інтенсивним обміном у сферах економіки, культури, туризму. І все це робить наші народи хоч трошечки, але ближчими, відкриваючи широку дорогу для взаємного пізнання.
Олег МІРОШНИЧЕНКО
Комментариев нет:
Отправить комментарий