Понад сім тисяч мешканців Щорса користуються послугами централізованого водопостачання від ПрАТ «Комунальник». І практично всі вони звикли до благ цивілізації настільки, що будь-яке, навіть короткотривале, «пересихання крана» сприймається ніби щось надзвичайне. Як правило, майже ніхто навіть не усвідомлює, наскільки масштабною і складною є робота комунальних служб.
Для початку варто навести деякі статистичні дані. Отже, водогінна мережа міста – це 24,6 км (64,7% труб – асбестоцементні, 20,5 – чавунні, 7,8 – поліетиленові, 6,9 – сталеві). Прокладалися трубопроводи переважно з 1968 по 1987 рік, їхня зношеність нині складає 56,5%. Це є однією з причин, що втрати води сягають 30%. Водопостачання забезпечується завдяки чотирьом артезіанським свердловинам: три з них сягають нижньокрейдяного горизонту (від 416 до 420 метрів) й одна – бучацького (63 м). Стосовно якості води, то тут можна сказати, що Щорсу пощастило. (Це якщо порівнювати з більшістю інших населених пунктів області). Сама лише станція знезалізнення здатна очищувати до 1400 кубометрів протягом доби.
Стосовно централізованої каналізації, то її послугами охоплено 12% населення міста. Це господарство являє собою 10 км мереж, побудованих у 1975-1996 роках, двох каналізаційно-наносних станцій з потужністю 700 м куб. на добу. (Наразі реальна завантаженість складає близько 30%). Очисні споруди були введені в експлуатацію у 1986 році. Вони забезпечують кілька рівнів очищення: механічного, біологічного і додаткового.
Повний цикл проходження стоків – від входу до виходу – складає п’ять діб, система очистки функціонує цілодобово. Про поточну ситуацію на підприємстві ми попрохали розповісти його керівника А.Дулю. За його словами, на економічних і якісних показниках роботи перш за все негативно відбивається використання застарілого обладнання. Ця проблема потребує поетапного, але безумовного розв’язання.
Скажімо, торік лише у водогонах було зафіксовано 11 проривів, ліквідація яких – це перш за все гроші. Подібні негаразди і на очисних спорудах. Перш за все потерпає деяке металеве обладнання, адже перебуває воно в агресивному середовищі. Торік комунальники власними силами здійснили ремонт (простіше кажучи, перебрали) одну компактну установку, продовживши таким чином її життя, проте кардинально це питання не вирішене. Як тут не згадати і дорожнечу запчастин.
Для прикладу – після 6 років безвідмовної роботи забарахлив італійський насос на каналізаційно-насосній станції. Так ось, два гумові сальники ремкомплекту для нього коштують близько півтори тисячі гривень. Звісно, можна підшукати щось дешевше, китайське, але чи витримає воно хоч рік чи два? До речі, у роботі очисних споруд спостерігається певна циклічність, найбільше рідких нечистот надходить по суботах. І все відчутнішою стає проблема наявності в них нітритів і фосфатів. Пов’язане це з усе більшим використанням населенням різноманітних миючих засобів.
Важливий аспект роботи комунального господарства – саночистка, бо в Щорсі близько третини багатоквартирних будинків не під’єднані до централізованої каналізації. На асенізаційній машині, якій майже тридцять років, працює М.Мельниченко (стаж роботи на підприємстві - 31 рік). Автомобіль потребує заміни, і в цьому питанні ми сподіваємося на розуміння і підтримку з боку міської ради, адже може надійти час, коли вивозити нечистоти буде просто нічим.
Стосовно перспективних напрямків діяльності, то «Комунальник» має на меті розпочати підготовку економічного обґрунтування заходів з енергозбереження, предметно взятися за удосконалення ливневої каналізації й по можливості сприяти реалізації проекту каналізування мікрорайону П’ятикутів у Щорсі.
Колектив ПрАТ «Комунальник» складається з 40 працюючих. На особливо відповідальних ділянках роботи – майстер М.Архипенко, оператори водозабору О.Поскребко, С.Перегуда, В.Шевченко, слюсарі аварійно-відновлювальних робіт О.Швець, О.Бригунець, П.Ходорич, В.Антонович, майстер Л.Токарєв, оператори очисних споруд В.Аксьоненко та В.Юрковський.
З нагоди Дня працівників житлово-комунального господарства А.Дуля побажав усім колегам і ветеранам галузі міцного здоров’я, радості, реалізації задумів, трудових успіхів. Головне ж – щоб їх не обходила цілком заслужена повага людей за складну, відповідальну й дуже важливу роботу.
Зрештою, хіба можна тепер уявити місто без води? І, слід сподіватися, наші земляки завжди будуть з водою.
Олег МІРОШНИЧЕНКО
Для початку варто навести деякі статистичні дані. Отже, водогінна мережа міста – це 24,6 км (64,7% труб – асбестоцементні, 20,5 – чавунні, 7,8 – поліетиленові, 6,9 – сталеві). Прокладалися трубопроводи переважно з 1968 по 1987 рік, їхня зношеність нині складає 56,5%. Це є однією з причин, що втрати води сягають 30%. Водопостачання забезпечується завдяки чотирьом артезіанським свердловинам: три з них сягають нижньокрейдяного горизонту (від 416 до 420 метрів) й одна – бучацького (63 м). Стосовно якості води, то тут можна сказати, що Щорсу пощастило. (Це якщо порівнювати з більшістю інших населених пунктів області). Сама лише станція знезалізнення здатна очищувати до 1400 кубометрів протягом доби.
Стосовно централізованої каналізації, то її послугами охоплено 12% населення міста. Це господарство являє собою 10 км мереж, побудованих у 1975-1996 роках, двох каналізаційно-наносних станцій з потужністю 700 м куб. на добу. (Наразі реальна завантаженість складає близько 30%). Очисні споруди були введені в експлуатацію у 1986 році. Вони забезпечують кілька рівнів очищення: механічного, біологічного і додаткового.
Повний цикл проходження стоків – від входу до виходу – складає п’ять діб, система очистки функціонує цілодобово. Про поточну ситуацію на підприємстві ми попрохали розповісти його керівника А.Дулю. За його словами, на економічних і якісних показниках роботи перш за все негативно відбивається використання застарілого обладнання. Ця проблема потребує поетапного, але безумовного розв’язання.
Скажімо, торік лише у водогонах було зафіксовано 11 проривів, ліквідація яких – це перш за все гроші. Подібні негаразди і на очисних спорудах. Перш за все потерпає деяке металеве обладнання, адже перебуває воно в агресивному середовищі. Торік комунальники власними силами здійснили ремонт (простіше кажучи, перебрали) одну компактну установку, продовживши таким чином її життя, проте кардинально це питання не вирішене. Як тут не згадати і дорожнечу запчастин.
Для прикладу – після 6 років безвідмовної роботи забарахлив італійський насос на каналізаційно-насосній станції. Так ось, два гумові сальники ремкомплекту для нього коштують близько півтори тисячі гривень. Звісно, можна підшукати щось дешевше, китайське, але чи витримає воно хоч рік чи два? До речі, у роботі очисних споруд спостерігається певна циклічність, найбільше рідких нечистот надходить по суботах. І все відчутнішою стає проблема наявності в них нітритів і фосфатів. Пов’язане це з усе більшим використанням населенням різноманітних миючих засобів.
Важливий аспект роботи комунального господарства – саночистка, бо в Щорсі близько третини багатоквартирних будинків не під’єднані до централізованої каналізації. На асенізаційній машині, якій майже тридцять років, працює М.Мельниченко (стаж роботи на підприємстві - 31 рік). Автомобіль потребує заміни, і в цьому питанні ми сподіваємося на розуміння і підтримку з боку міської ради, адже може надійти час, коли вивозити нечистоти буде просто нічим.
Стосовно перспективних напрямків діяльності, то «Комунальник» має на меті розпочати підготовку економічного обґрунтування заходів з енергозбереження, предметно взятися за удосконалення ливневої каналізації й по можливості сприяти реалізації проекту каналізування мікрорайону П’ятикутів у Щорсі.
Колектив ПрАТ «Комунальник» складається з 40 працюючих. На особливо відповідальних ділянках роботи – майстер М.Архипенко, оператори водозабору О.Поскребко, С.Перегуда, В.Шевченко, слюсарі аварійно-відновлювальних робіт О.Швець, О.Бригунець, П.Ходорич, В.Антонович, майстер Л.Токарєв, оператори очисних споруд В.Аксьоненко та В.Юрковський.
З нагоди Дня працівників житлово-комунального господарства А.Дуля побажав усім колегам і ветеранам галузі міцного здоров’я, радості, реалізації задумів, трудових успіхів. Головне ж – щоб їх не обходила цілком заслужена повага людей за складну, відповідальну й дуже важливу роботу.
Зрештою, хіба можна тепер уявити місто без води? І, слід сподіватися, наші земляки завжди будуть з водою.
Олег МІРОШНИЧЕНКО
Комментариев нет:
Отправить комментарий