Чого хоче жінка?

На таке запитання зробили спробу відповісти працівники центральної бібліотеки, вітаючи з днем 8 Березня своїх активних читачок і партнерок по роботі.

Виходячи з того, що бажання жінки неосяжні, вони зупинились на таких: вміти гарно готувати, бути чарівною і здоровою, бути духовно багатою людиною.
Більше 15 пісних страв, приготовлених власноруч, запропонували бібліотекарі скуштувати своїм гостям (адже зустріч припала на православний піст), які можна подавати на стіл і на перше, і на друге, і як солодке, розповіли про їх склад і спосіб приготування, представили рецепти. «Як жінці здійснити своє бажання бути гарною і здоровою?» - рекомендації від чарівної жінки Ніни Гребенюк всі вислухали уважно. Чи збереться хто з духом, щоб втілити їх у життя? Покаже час. Поки що жінки забажали нової зустрічі з цього питання з більш детальними консультаціями. А ще сучасна жінка хоче душевної гармонії. І без поезії тут не обійтися. Свій поетичний «Сад сонця і любові» зростила наша землячка, поетеса, бібліотекар з Наумівки Корюківського району Ольга Лантух. І продовжує його плекати. Ольга Степанівна, присутня на зустрічі, поділилася спогадами про малу батьківщину, читала свої улюблені і нові вірші. Милували око святково складені на столі білосніжні серветки Тамари Порошенко. Привертали увагу книжкові та журнальні розкладки з порадами для жінок. Розходились з рекомендаціями почати втілювати свої бажання, використовуючи сучасний метод візуалізації.

Вірші Ольги Лантух, що звучали на зустрічі 
ЖИТТЄВІ КАРТИНКИ
ПРОСТО ЖІНКИ
На світі правда без «картинки»
Ніколи жінку не мине.
І коли кличуть просто жінку,
То я здригаюсь: це - мене...
Гребу колючі сіно-трави.
Жену корови повесні,
А гуси просяться до ставу –
Все щось ґелґочуть... Це - мені.
А вранці діток не добудиш –
Ні одягтись, ні снідать, ні...
І знов запізнюватись будеш,
І знов докори. Це - мені.
Готова впасти від утоми,
Коли вже сонечко засне,
Та жде іще робота вдома:
Помить, зашить... Так, це - мене.
Всміхнутись, всіх поцілувати,
Зітхнути легко уві сні,
А заболить - не показати, -
Кому те треба? То - мені...
І так щодень. За літом літо
Вже непомітно промайне.
Дитинству покивають діти,
Покличе осінь. Теж мене...
А серцю ж хочеться любові,
Реально - сутніх і святих
Картинок різнокольорових,
Приємних і лише моїх...
Й так хочу на оті картинки
Частіш сказати: то - моє.
Бо я ж таки, хоч просто жінка –
Живу Любов’ю. Бо я - є.
НОСТАЛЬГІЯ
Давай повернемось туди,
Де цвітом збілені сади,
Де юність казкою бринить,
Хоч на годиночку, на мить...
Де ноги босі у росі,
А хміль заплутався в косі...
І ні турботи, ні біди, -
Давай повернемось туди.
Яку б ціну білет не мав,
Літак чи потяг, пароплав...
Роки і відстані пройди –
А повернись-таки туди.
Думками, подихом весни
Полинь в далекі свої сни.
От тільки серцем не збагнуть:
Білет в Дитинство не дають...
Сховав дороги сивий сніг.
Засипав батьківський поріг,
Й не цвітом збілені сади...
Ми... не повернемось туди...