– Як мій син воював під Дебальцевим, чого він там тільки не бачив, говорити про це важко. Та й розповідати він всього не хоче і не має права. Знаю одне: мій Микола захищав нашу землю, як справжній воїн, як патріот. Він не ховався за чужі спини, не ухилявся від служби.
Перед поїздкою в АТО служив у „Десні”, де йому видали бронежилет. Добре, що видали, бо, якби не той бронежилет, у одній з перестрілок син би просто згорів. А так на ньому запалав бронежилет, котрий Коля встиг з себе на бігу зірвати. Слава Богу – він вберіг його від смерті... Але на цьому небезпека і страх не скінчилися. Коли син, перенісши жах дебальцівського котла, повернувся у Десну, з нього почали вимагати 83 тисячі гривень за бронежилет.
– Це був шок, - розповідає Анна Іванівна Сергійко, мама. За її словами, син не знав, що робити, де взяти такі непідйомні для родини кошти.
– Я воював, я був у пеклі і тепер з мене ще й гроші стягують! – повторював боєць і готовий був навіть з життям покінчити...
Тим часом комроти і комбатальйону з „Десни” стояли на своєму. Казали, що відпустять, дадуть „дембель”, та 83 тисячі гривень треба буде віддавати.
– У відчаї я наважилася переповісти свою біду нашому районному комісару Ігорю Батюку. Він вислухав дуже уважно і відразу взявся кудись дзвонити. Ладен був їхати у „Десну”, але, мабуть, його „аргументи” і на відстані виявилися переконливими. Ігоря Володимировича послухали і змінили вимоги. Злощасний бронежилет списали!
От така неприємна історія. Наче б все минуло, а на душі такий гіркий осад. А нашому дорогому військовому комісару низький уклін і многії літа!
Фото Олени КОМПАНЕЦЬ
Перед поїздкою в АТО служив у „Десні”, де йому видали бронежилет. Добре, що видали, бо, якби не той бронежилет, у одній з перестрілок син би просто згорів. А так на ньому запалав бронежилет, котрий Коля встиг з себе на бігу зірвати. Слава Богу – він вберіг його від смерті... Але на цьому небезпека і страх не скінчилися. Коли син, перенісши жах дебальцівського котла, повернувся у Десну, з нього почали вимагати 83 тисячі гривень за бронежилет.
– Це був шок, - розповідає Анна Іванівна Сергійко, мама. За її словами, син не знав, що робити, де взяти такі непідйомні для родини кошти.
– Я воював, я був у пеклі і тепер з мене ще й гроші стягують! – повторював боєць і готовий був навіть з життям покінчити...
Тим часом комроти і комбатальйону з „Десни” стояли на своєму. Казали, що відпустять, дадуть „дембель”, та 83 тисячі гривень треба буде віддавати.
– У відчаї я наважилася переповісти свою біду нашому районному комісару Ігорю Батюку. Він вислухав дуже уважно і відразу взявся кудись дзвонити. Ладен був їхати у „Десну”, але, мабуть, його „аргументи” і на відстані виявилися переконливими. Ігоря Володимировича послухали і змінили вимоги. Злощасний бронежилет списали!
От така неприємна історія. Наче б все минуло, а на душі такий гіркий осад. А нашому дорогому військовому комісару низький уклін і многії літа!
Фото Олени КОМПАНЕЦЬ
Комментариев нет:
Отправить комментарий