Можливо, не всім буде цікаво слухати цю, на перший погляд, банальну побутову історію, однак, коли заглибитися в неї, виникає доволі поширена ситуація – коли люди відмовляються чути і розуміти один одного, коли, у результаті, не виграє ніхто. Бо просто всім погано... Бо це деструктив.
Вулицею, на якій мешкає Тамара Косарєва, не один рік поспіль ганяють громадську череду. Нещодавно одна з корів стрибнула на іншу й зламала частину огорожі з металопласту. Ясна річ, Тамара Микитівна не змовчала, а почала вимагати у власників худоби відшкодування.
Довгими і непростими були їхні перемовини. До них залучалися і представники міської ради, і дільничний інспектор міліції, й інші люди. Всі гуртом намагалися з’ясовувати виконання правил утримання худоби (їх, до речі, затвердила міськрада), а разом і виконання правил санітарного стану навколишньої території. Дійшло до моральних якостей, до порядку компенсації за збитки, навіть нецензурщини і лайок.
Зрештою, як повідомила „Променю” Тамара Косарєва, історія закінчилась тим, що хазяї корів огорожу їй поновили. Щоправда, поставили листи іншого кольору... А через деякий час над тією огорожею знову хтось поглумився – взяв, і неначе на зло виламав добрячий кусень згори.
Отже, безвихідь? Чи треба якось по-іншому, як-то кажуть, з другого „боку медалі” подивитися на все, що відбувається на тихій і красивій вулиці Островського у Щорсі.
Життя ж таке коротке! І чи не краще зустрічати його дні і ночі в мирі й злагоді?
Олена КОМПАНЕЦЬ
Вулицею, на якій мешкає Тамара Косарєва, не один рік поспіль ганяють громадську череду. Нещодавно одна з корів стрибнула на іншу й зламала частину огорожі з металопласту. Ясна річ, Тамара Микитівна не змовчала, а почала вимагати у власників худоби відшкодування.
Довгими і непростими були їхні перемовини. До них залучалися і представники міської ради, і дільничний інспектор міліції, й інші люди. Всі гуртом намагалися з’ясовувати виконання правил утримання худоби (їх, до речі, затвердила міськрада), а разом і виконання правил санітарного стану навколишньої території. Дійшло до моральних якостей, до порядку компенсації за збитки, навіть нецензурщини і лайок.
Зрештою, як повідомила „Променю” Тамара Косарєва, історія закінчилась тим, що хазяї корів огорожу їй поновили. Щоправда, поставили листи іншого кольору... А через деякий час над тією огорожею знову хтось поглумився – взяв, і неначе на зло виламав добрячий кусень згори.
Отже, безвихідь? Чи треба якось по-іншому, як-то кажуть, з другого „боку медалі” подивитися на все, що відбувається на тихій і красивій вулиці Островського у Щорсі.
Життя ж таке коротке! І чи не краще зустрічати його дні і ночі в мирі й злагоді?
Олена КОМПАНЕЦЬ
Комментариев нет:
Отправить комментарий