Наша Жовідська школа

Стоїть засмучена, немов самотня мати,
Очима-вікнами вдивляється у світ.
Усе минулося, але в куточках пам’яті
Та скринька спогадів і досі мерехтить.
У пам’яті – веселий Перший дзвоник,
І радісна сльозинка випускного дня,
І дітвора збігається до школи
Стежинками-доріжками,
А хтось – і навмання.
І мріється: «А може все повернеться?
Уроків тиша, шелест сторінок,
І гамір на перервах,
І дзенькіт скла розбитого,
І першовересневий радісний
дзвінок…»
Світлана ЦВЄТКОВА, вчитель