У понеділок старшокласники міської школи №1 взяли участь у лінійці, присвяченій роковині загибелі на сході України нашого земляка, танкіста Юрія Костюченка.
(Свого часу він був учнем цього навчального закладу). У церемонії взяли участь мати і сестра солдата, керівництво району. До меморіальної дошки Юрію Костюченку вонипокладали квіти. Пам’ять українців, полеглих під час захисту Вітчизни від російських агресорів, присутні вшанували хвилиною мовчання. Знову пролунали слова: „Герої не вмирають!” І мимоволі згадалася одна стара молитва, котра як ніколи є актуальною в наш час: „Отче наш, що єси на небесах. Наші сини, гордість народу, вирушили битися за Україну. Направ їх на вірний шлях, додай сили їхній зброї, всели сміливість в їхні серця і зміцни віру. Їм знадобиться Господнє благословіння. На них чекає довга і тяжка дорога. Бо ворог дуже сильний. Може статися, що успіх не буде скорим. Але ми знаємо: завдяки милості Божій і праведності нашої справи наші солдати здобудуть перемогу. Вони битимуться вдень і вночі, без спочинку. Тишу порушать звуки вибухів, а пітьму осяє полум’я пожеж. Душі солдатів здригатимуться від цього, адже нещодавно вони були звичайними мирними людьми. Однак вони стали до бою не заради завоювань. Вони б’ються, щоб покласти край завоюванням, за справедливість та свободу. І вони прагнуть закінчення битви, щоб повернутися до рідної домівки. На жаль деякі ніколи не повернуться. Прийми ж їх у свої обійми, Господи, і візьми до Царства Небесного. Амінь”.
(Свого часу він був учнем цього навчального закладу). У церемонії взяли участь мати і сестра солдата, керівництво району. До меморіальної дошки Юрію Костюченку вонипокладали квіти. Пам’ять українців, полеглих під час захисту Вітчизни від російських агресорів, присутні вшанували хвилиною мовчання. Знову пролунали слова: „Герої не вмирають!” І мимоволі згадалася одна стара молитва, котра як ніколи є актуальною в наш час: „Отче наш, що єси на небесах. Наші сини, гордість народу, вирушили битися за Україну. Направ їх на вірний шлях, додай сили їхній зброї, всели сміливість в їхні серця і зміцни віру. Їм знадобиться Господнє благословіння. На них чекає довга і тяжка дорога. Бо ворог дуже сильний. Може статися, що успіх не буде скорим. Але ми знаємо: завдяки милості Божій і праведності нашої справи наші солдати здобудуть перемогу. Вони битимуться вдень і вночі, без спочинку. Тишу порушать звуки вибухів, а пітьму осяє полум’я пожеж. Душі солдатів здригатимуться від цього, адже нещодавно вони були звичайними мирними людьми. Однак вони стали до бою не заради завоювань. Вони б’ються, щоб покласти край завоюванням, за справедливість та свободу. І вони прагнуть закінчення битви, щоб повернутися до рідної домівки. На жаль деякі ніколи не повернуться. Прийми ж їх у свої обійми, Господи, і візьми до Царства Небесного. Амінь”.
Комментариев нет:
Отправить комментарий