«Горные тюльпаны» стали справжнім новорічним подарунком для всіх шанувальників творчості Володимира Мохнєва. Адже продовження другої книги роману довелося чекати цілих три роки (автор працював над нею з 2017-го).
Про те, як створювалася книга, звідки автор черпав натхнення та чому твір має таку назву, читачам «Променя» розповів сам письменник.
– Володимире Никифоровичу, чому видання книги, яке було заплановане ще на 2018 рік, побачило світ лише наприкінці 2020-го?
– Дійсно, я обіцяв своїм читачам написати другу книгу роману одразу ж після виходу першої, тобто вже через рік. Та дещо не врахував свої фізичні можливості, адже писати роман у моєму віці виявилося набагато складніше. Та ще складніше було видати його, бо зараз це дуже дороге задоволення. Тому, чесно кажучи, весь цей час я шукав кошти для видання, хоча й написав чорновий варіант ще на початку 2019 року.
– Про що Ваша книга?
– Передусім вона про життя звичайної та снігової людини. У книзі показані тяжкі долі персонажів, що викликають співчуття і переживання, а інколи і гордість за їхню силу волі, вміння перебороти несумісні з життям труднощі. Зображена боротьба за життя до останнього, чого людина звичайна, іноді, не змогла б пережити.
Детальніше про снігових людей я писав у першій книзі роману, у цій же частині я їх дещо олюднив і в соціальному плані, і зовнішньо, намагаючись наблизити цих людиноподібних істот до життя звичайних людей і показати, що сніговій людині властиві всі людські почуття, в тому числі – почуття любові.
– Чому Ви взяли за основу саме тему снігових людей?
– Я почав захоплюватися ними ще з 18 років. Вже тоді я перечитав чи не всю літературу, у якій згадувалося про цих дивних «білих» людей, шукав інформацію про них в інтернеті. Ці люди мене зачарували і тому саме їх життя я взяв за основу роману.
– А Ви самі вірите в їх існування?
– Безперечно, вірю.
– Чому саме «Горные тюльпаны»?
– Тюльпани стали своєрідним символом книги. Ця квітка для багатьох персонажів була улюбленою, проте одним приносила щастя та кохання, а іншим – загрозу та небезпеку. Та щоб цілковито зрозуміти назву та розкрити її сенс, треба неодмінно прочитати «Горные тюльпаны».
– Коли відбудеться презентація книги?
- Всі свої видання я зазвичай презентую у Сновській бібліотеці. Її очільниця Ніна Мокросноп разом зі своїми колегами мені дуже допомагають у цьому. Та цьогоріч, через карантинні обмеження, про презентацію мова поки що не йде. Можливо, якщо ситуація покращиться, мені із любителями мого творчого слова і вдасться зустрітися та в тісному колі однодумців обговорити та проаналізувати книгу.
– Поділіться планами на майбутнє.
– Дуже хочу написати продовження та завершити другою книгою «Горные тюльпаны». Ця книга стане останньою у моїй творчості. У ній буде розв’язка всього сюжету, причому – дуже непередбачувана. Трагічна історія сім’ї головного героя змінить долі багатьох персонажів, і, на жаль, не в кращий бік. Адже, як то кажуть, долю не обирають, так само, як і батьків. Хоча, на мою думку, кожна людина сама будує своє життя. Всі карти розкривати не буду, і сподіваюся, що в найближчому майбутньому все-таки видам другу книгу роману та зроблю приємність своїм читачам, заради яких я і пишу.
– Дякую за розмову.
Тетяна ЛИТВИН
Володимир Мохнєв родом із Хотунич. У 2016 році став членом Національної спілки письменників України. Він – автор роману у двох книгах «Стремнина тихого Дона», який став своєрідним продовженням роману М. Шолохова «Тихий Дон». Написав також збірку оповідань «Под свою тальянку и смеюсь и плачу», роман-трилогію «Судьбы людские», дві книги з роману «Любовью дорожить умейте» - перша книга «Любовь безгрешной не бывает» та друга – «Горные тюльпаны», яка нещодавно побачила світ.
Комментариев нет:
Отправить комментарий