Своє професійне свято працівники комунального господарство зустрічатимуть у доволі неоднозначній атмосфері. З одного боку – їхні підприємства опинилися ніби в розбурханому морі перманентних реформ та суперечливого процесу тарифоутворення. А з іншого – звичайні робітники різноманітних служб продовжують нести на собі основний тягар забезпечення безперебійного функціонування систем, без яких тепер мало хто уявляє нормальне людське існування - водопостачання, каналізації, вивезення сміття тощо. На жаль, не в усіх випадках подібну діяльність можна визнати успішною.
Як розповіла „Променю” начальник відділу комунального господарства і будівництва райдержадміністрації Н.Близнюк, ще 11 березня відбулася нарада за участю в.о. голови РДА В.Радібеди, голови райради П.Мірошниченка та сільських голів із Заріччя, Займища, Суничного, Нових Борович, Старих Борович і Гірська. Приводом став доконаний факт: треба щось робити, аби водогони у сільській місцевості не припинили функціонувати. А причина виникнення проблеми – лист, який надійшов 3 лютого 2016 року до райдержадміністрації від власниці приватного підприємства „Щорський райсількомунгосп” Л.М. Дядечко. Цим документом вона попередила, що з 1 березня нинішнього року її підприємство розриває договори оренди на обслуговування водогонів по селах Займище, Суничне, Заріччя, Гірськ, Нові Боровичі (укладені 1 серпня 2012 р.) та Старі Боровичі (від 28 серпня 2014 р.). Мотивує ж цей крок такими факторами: райсількомунгосп не має матеріальних і технічних можливостей якісно обслуговувати водопровідні мережі; коштів, які підприємство отримує від споживачів води, нібито вистачає лише на оплату електроенергії та податкових відрахувань, а на закупівлю матеріалів для ремонту і пального - ні.
З огляду на суперечливу ситуацію, „Промінь” вирішив розповісти читачам деякі деталі цієї історії. Отже, по-перше, райсількомунгосп уже давно є приватним підприємством. (Коли і як це сталося – тема для окремої статті). Тому вплив на нього з боку органів влади або місцевого самоврядування – суто символічний. По-друге – системи водопостачання у селах виглядають наступним чином. Гірськ: довжина мережі - 7 км, абонентів – 168, тариф – 9 грн 60 коп. за кубометр. Займище, відповідно: 5,2 км; 57 абонентів; 10 грн 35 коп. Заріччя: 5,2 км; 70 абонентів; 10 грн 12 коп. Нові Боровичі: 8,1 км; 156 абонентів; 8 грн 23 коп. Старі Боровичі: 4 км; 85 абонентів; 9 грн 58 коп. Суничне: 2,9 км; 32 абоненти; 10 грн 35 коп. По всіх цих селах діє по одній водонапірній башті, а в Гірську - дві.
Сліз зазначити, що вже у попередньому році виникли проблеми з обслуговуванням водогонів з боку райсількомунгоспу. Наша газета писала, як мешканці Старих Борович були вимушені самі збирати гроші й шукати робітників для ремонту свердловини. Також існувала ще одна проблема, на яку 5 лютого 2016 року звернула увагу начальник управління соцзахисту РДА О.Запорожець. Річ у тім, що ця державна структура для оформлення субсидій на воду направляла запити райсількомунгоспу (керівник – М.М. Шило) для отримання необхідних даних. Але протягом 2015 року довідки надавалися цим підприємством несвоєчасно, інколи - з суперечливою інформацією. Знайти посадову особу райсількомунгоспу, відповідальну за видачу довідок, було неможливо, бо за зазначеною в документах юридичною адресою підприємства вже знаходиться... приватний будинок. Через таку ситуацію для понад двадцяти домогосподарств у сільській місцевості не вдалося оформити повноцінні субсидії...
На нараді в райдержадміністрації була висунута пропозиція до керівництва міського ПрАТ „Комунальник” – взяти на обслуговування водогони і по селах. Але директор підприємства А.Дуля пояснив, що такий крок пов’язаний з численними організаційно-правовими заходами і серйозними втратами коштів, тож наразі це навряд чи є можливим.
Учасники наради вирішили вивчити досвід сусідніх районів у налагодженні сільського водопостачання й потім дійти до якогось рішення. Адже створювати при кожній сільраді комунальні обслуговуючі підприємства – дорого й малоефективно. Фактично нині лишається один шлях – самоорганізація споживачів води.
Стосовно ж райсількомунгоспу – то це приклад того, як приватна господарська діяльність виявилася недієздатною в нинішніх реаліях нашого життя.
Олег МІРОШНИЧЕНКО
Як розповіла „Променю” начальник відділу комунального господарства і будівництва райдержадміністрації Н.Близнюк, ще 11 березня відбулася нарада за участю в.о. голови РДА В.Радібеди, голови райради П.Мірошниченка та сільських голів із Заріччя, Займища, Суничного, Нових Борович, Старих Борович і Гірська. Приводом став доконаний факт: треба щось робити, аби водогони у сільській місцевості не припинили функціонувати. А причина виникнення проблеми – лист, який надійшов 3 лютого 2016 року до райдержадміністрації від власниці приватного підприємства „Щорський райсількомунгосп” Л.М. Дядечко. Цим документом вона попередила, що з 1 березня нинішнього року її підприємство розриває договори оренди на обслуговування водогонів по селах Займище, Суничне, Заріччя, Гірськ, Нові Боровичі (укладені 1 серпня 2012 р.) та Старі Боровичі (від 28 серпня 2014 р.). Мотивує ж цей крок такими факторами: райсількомунгосп не має матеріальних і технічних можливостей якісно обслуговувати водопровідні мережі; коштів, які підприємство отримує від споживачів води, нібито вистачає лише на оплату електроенергії та податкових відрахувань, а на закупівлю матеріалів для ремонту і пального - ні.
З огляду на суперечливу ситуацію, „Промінь” вирішив розповісти читачам деякі деталі цієї історії. Отже, по-перше, райсількомунгосп уже давно є приватним підприємством. (Коли і як це сталося – тема для окремої статті). Тому вплив на нього з боку органів влади або місцевого самоврядування – суто символічний. По-друге – системи водопостачання у селах виглядають наступним чином. Гірськ: довжина мережі - 7 км, абонентів – 168, тариф – 9 грн 60 коп. за кубометр. Займище, відповідно: 5,2 км; 57 абонентів; 10 грн 35 коп. Заріччя: 5,2 км; 70 абонентів; 10 грн 12 коп. Нові Боровичі: 8,1 км; 156 абонентів; 8 грн 23 коп. Старі Боровичі: 4 км; 85 абонентів; 9 грн 58 коп. Суничне: 2,9 км; 32 абоненти; 10 грн 35 коп. По всіх цих селах діє по одній водонапірній башті, а в Гірську - дві.
Сліз зазначити, що вже у попередньому році виникли проблеми з обслуговуванням водогонів з боку райсількомунгоспу. Наша газета писала, як мешканці Старих Борович були вимушені самі збирати гроші й шукати робітників для ремонту свердловини. Також існувала ще одна проблема, на яку 5 лютого 2016 року звернула увагу начальник управління соцзахисту РДА О.Запорожець. Річ у тім, що ця державна структура для оформлення субсидій на воду направляла запити райсількомунгоспу (керівник – М.М. Шило) для отримання необхідних даних. Але протягом 2015 року довідки надавалися цим підприємством несвоєчасно, інколи - з суперечливою інформацією. Знайти посадову особу райсількомунгоспу, відповідальну за видачу довідок, було неможливо, бо за зазначеною в документах юридичною адресою підприємства вже знаходиться... приватний будинок. Через таку ситуацію для понад двадцяти домогосподарств у сільській місцевості не вдалося оформити повноцінні субсидії...
На нараді в райдержадміністрації була висунута пропозиція до керівництва міського ПрАТ „Комунальник” – взяти на обслуговування водогони і по селах. Але директор підприємства А.Дуля пояснив, що такий крок пов’язаний з численними організаційно-правовими заходами і серйозними втратами коштів, тож наразі це навряд чи є можливим.
Учасники наради вирішили вивчити досвід сусідніх районів у налагодженні сільського водопостачання й потім дійти до якогось рішення. Адже створювати при кожній сільраді комунальні обслуговуючі підприємства – дорого й малоефективно. Фактично нині лишається один шлях – самоорганізація споживачів води.
Стосовно ж райсількомунгоспу – то це приклад того, як приватна господарська діяльність виявилася недієздатною в нинішніх реаліях нашого життя.
Олег МІРОШНИЧЕНКО
Комментариев нет:
Отправить комментарий