Суничне, Попільня і Шкробове належать до однієї сільради. Чимало однакових проблем турбують мешканців цих населених пунктів. Але є деякі питання, які стосуються лише якогось окремого села. Наприклад – водопостачання у Суничному.
Сільський сход у Суничному вийшов дійсно гомінким і дивовижно конкретним. Його учасники (яких зібралося близько тридцяти) воліли обговорювати саме ті проблеми, які можна розв’язати на місцевому рівні, й не витрачали час на бідкання з приводу того стану, в якому перебуває вся держава.
Лідер громади Л. Кривошей спочатку оприлюднила трохи статистичних даних. Отже, населення Суничного, Полільні й Шкробового налічує 431 особу. Дітей дошкільного віку – лише 23, шкільного – 55, а пенсіонерів – 103. Торік укладено 3 шлюби, але не народилося жодної дитини. Натомість померло 8 громадян. Відомим негативом життя в сільській місцевості є неможливість знайти роботу. Добре, якщо десь діє сільгосппідприємство, бо в інакшому випадку надія лише на бюджетні установи чи на власні господарства. Городи годують людей, по обійстях утримується 132 голови великої рогатої худоби. (Щоправда, навряд чи хтось із власників корів назве справедливою ціну в 3 гривні за літр молока, яку встановили заводи-переробники з Ічні та Куликівки). А ще лишається ліс – з його сезонними заробітками на зборі ягід і грибів.
До певної міри вдається підтримувати мінімальні соціальні стандарти життя населення завдяки державній системі субсидій на житлово-комунальні послуги. (Зокрема, працівники сільради допомагають землякам в оформленні необхідних документів для отримання коштів на придбання твердого палива тощо).
Якщо вести мову про загальну ситуацію в Суничному, то, за словами Л.Кривошей, люди хочуть налагодження автобусного сполучення з райцентром. Також їх турбує, що з року в рік йдуть заклики до правоохоронців – припинити по деяких дворах торгівлю розведеним спиртом, але зрушень на краще у сфері боротьби з такого роду злочинністю чомусь не спостерігається. У свою чергу пияцтво спричиняє сварки, бешкети, крадіжки. (Доволі резонансним став випадок, коли злодій вліз до тутешнього дитячого садка і поцупив продукти з кухні).
До речі, про перспективи дошкільного дитячого виховання на зібранні говорила начальник відділу освіти Т.Булденко. Вона проаналізувала роботу Суничненського комплексу „школа-сад” і констатувала, що існує очевидна проблема: діти у садок майже не ходять. Не дивиною є дні, коли обслуговуючого персоналу в закладі більше, ніж малюків, а інколи садківська кімната взагалі стоїть порожня. Хіба це нормально? Невже така ситуація свідчить про правильне використання бюджетних коштів? (Коментуючи почуте, сільський голова Л.Кривошей розважливо додала – доля місцевого комплексу „школа-сад” перебуває в руках батьків. Якщо усі вони водитимуть дітей до садка, він функціонуватиме й надалі. Коли ж ні – то на дверях цього навчального закладу з’явиться замок).
Схожі слова довелося почути на сході й про місцеву пошту. Вона ще працює, проте люди мало користуються її послугами. І якщо так триватиме й надалі – служба поштового зв’язку обслуговуватиме Суничне в інший спосіб. (Висновок напрошувався зрозумілий: треба підтримувати установи у рідному селі).
Надзвичайного резонансу набуло в Суничному питання організації водопостачання. Річ у тім, що керівництво підприємства, яке раніше обслуговувало сільський водогін (райсількомунгосп) оголосило про розірвання з березня договору. Відповідно, постало питання – як тепер платити за електропостачання водонапірній башті? З реплік присутніх на сході громадян можна було скласти наступну картину. У селі послугами водогону користуються трохи більш як у тридцяти оселях. Обслуговуюча організація колись хотіла зробити тариф по 13 грн. 98 коп. за кубометр води, але шляхом переговорів вдалося „знизити” цифру до 10 грн. 35 коп. Експлуатація системи виглядає таким чином. Через день вмикається насос, щоб наповнити башту. Її ємність – 15 „кубів”. Тобто щомісяця споживачам подається понад двісті „кубиків”. Однак згідно з показами лічильників люди нібито отримують лише близько сорока (!) кубометрів. Звідки така розбіжність? Є дві версії: втрати через діряві труби або приховане водоспоживання. У разі вірності першого варіанту – по селу з-під землі подекуди били б джерельця, а оскільки цього не спостерігається – причина насправді в іншому. Є припущення: деякі спритники тишком-нишком під’єднали до мережі хто лазню, хто сарай –для напування худоби. Виявити ж таке неподобство практично неможливо, адже „водяні злодюжки” навряд чи пустять до свого двору якихось перевіряючих. І що тепер робити? Під час обговорення проблеми було констатовано, що є варіант – місцеве сільгосппідприємство може взяти на себе посередницьку функцію в питанні оплати рахунків за електрику. Але ж якщо споживчі сплачуватимуть менше, ніж за фактично отриману воду – цим займатися ніхто не буде. Бо кому потрібні збитки? Ось і постає така реальність перед населенням: все треба робити чесно, інакше водогін у Суничному зникне назавжди. А по селу колодязів мало...
На сході йшла мова і про сільгоспвиробництво. Представник підприємства М.Скоробогатько розповів про поточну ситуацію в сфері агробізнесу, зокрема – про виплату орендної платні за землю. Також від нього надійшла інформація про перспективний напрямок господарювання –вирощування горобини. (Її перероблятимуть на сік).
Обговорили люди і благоустрій населених пунктів. Точніше – необхідність відремонтувати деякі колодязі, ліквідувати стихійні смітники, впорядкувати спортмайданчик, толокою прибрати територію кладовища. Головне при цьому - щоб деякі люди позбулися байдужості й активніше долучилися до громадських справ. З хорошою ініціативою виступила депутат райради О.Кожановська, яка запропонувала облаштувати в центрі села дитячий гральний майданчик. Фінансових вкладень така справа майже не потребує, потрібно лише, щоб батьки трохи попрацювали заради своїх малюків.
На сході згадувалося й те, що єднає громаду і всю Україну – захист Вітчизни. Троє місцевих чоловіків – С.Ніколаєнко, І.Сенченко, І.Білодід воювали на сході країни з російськими загарбниками, ще двоє – С.Науменко та О.Бондаренко мобілізовані для участі в АТО. Виконаний ними військовий обов’язок свідчить – наші земляки є надійним щитом рідної землі від будь-якого ворога.
У роботі зібрання в Суничному взяли участь заступник голови райдержадміністрації В.Карпенко, представниця Пенсійного фонду О.Пилипчук, управління соцзахисту – Т.Биховець. Вони розповіли про соціально-економічну ситуацію в районі, відповіли на запитання присутніх.
Олег МІРОШНИЧЕНКО
Сільський сход у Суничному вийшов дійсно гомінким і дивовижно конкретним. Його учасники (яких зібралося близько тридцяти) воліли обговорювати саме ті проблеми, які можна розв’язати на місцевому рівні, й не витрачали час на бідкання з приводу того стану, в якому перебуває вся держава.
Лідер громади Л. Кривошей спочатку оприлюднила трохи статистичних даних. Отже, населення Суничного, Полільні й Шкробового налічує 431 особу. Дітей дошкільного віку – лише 23, шкільного – 55, а пенсіонерів – 103. Торік укладено 3 шлюби, але не народилося жодної дитини. Натомість померло 8 громадян. Відомим негативом життя в сільській місцевості є неможливість знайти роботу. Добре, якщо десь діє сільгосппідприємство, бо в інакшому випадку надія лише на бюджетні установи чи на власні господарства. Городи годують людей, по обійстях утримується 132 голови великої рогатої худоби. (Щоправда, навряд чи хтось із власників корів назве справедливою ціну в 3 гривні за літр молока, яку встановили заводи-переробники з Ічні та Куликівки). А ще лишається ліс – з його сезонними заробітками на зборі ягід і грибів.
До певної міри вдається підтримувати мінімальні соціальні стандарти життя населення завдяки державній системі субсидій на житлово-комунальні послуги. (Зокрема, працівники сільради допомагають землякам в оформленні необхідних документів для отримання коштів на придбання твердого палива тощо).
Якщо вести мову про загальну ситуацію в Суничному, то, за словами Л.Кривошей, люди хочуть налагодження автобусного сполучення з райцентром. Також їх турбує, що з року в рік йдуть заклики до правоохоронців – припинити по деяких дворах торгівлю розведеним спиртом, але зрушень на краще у сфері боротьби з такого роду злочинністю чомусь не спостерігається. У свою чергу пияцтво спричиняє сварки, бешкети, крадіжки. (Доволі резонансним став випадок, коли злодій вліз до тутешнього дитячого садка і поцупив продукти з кухні).
До речі, про перспективи дошкільного дитячого виховання на зібранні говорила начальник відділу освіти Т.Булденко. Вона проаналізувала роботу Суничненського комплексу „школа-сад” і констатувала, що існує очевидна проблема: діти у садок майже не ходять. Не дивиною є дні, коли обслуговуючого персоналу в закладі більше, ніж малюків, а інколи садківська кімната взагалі стоїть порожня. Хіба це нормально? Невже така ситуація свідчить про правильне використання бюджетних коштів? (Коментуючи почуте, сільський голова Л.Кривошей розважливо додала – доля місцевого комплексу „школа-сад” перебуває в руках батьків. Якщо усі вони водитимуть дітей до садка, він функціонуватиме й надалі. Коли ж ні – то на дверях цього навчального закладу з’явиться замок).
Схожі слова довелося почути на сході й про місцеву пошту. Вона ще працює, проте люди мало користуються її послугами. І якщо так триватиме й надалі – служба поштового зв’язку обслуговуватиме Суничне в інший спосіб. (Висновок напрошувався зрозумілий: треба підтримувати установи у рідному селі).
Надзвичайного резонансу набуло в Суничному питання організації водопостачання. Річ у тім, що керівництво підприємства, яке раніше обслуговувало сільський водогін (райсількомунгосп) оголосило про розірвання з березня договору. Відповідно, постало питання – як тепер платити за електропостачання водонапірній башті? З реплік присутніх на сході громадян можна було скласти наступну картину. У селі послугами водогону користуються трохи більш як у тридцяти оселях. Обслуговуюча організація колись хотіла зробити тариф по 13 грн. 98 коп. за кубометр води, але шляхом переговорів вдалося „знизити” цифру до 10 грн. 35 коп. Експлуатація системи виглядає таким чином. Через день вмикається насос, щоб наповнити башту. Її ємність – 15 „кубів”. Тобто щомісяця споживачам подається понад двісті „кубиків”. Однак згідно з показами лічильників люди нібито отримують лише близько сорока (!) кубометрів. Звідки така розбіжність? Є дві версії: втрати через діряві труби або приховане водоспоживання. У разі вірності першого варіанту – по селу з-під землі подекуди били б джерельця, а оскільки цього не спостерігається – причина насправді в іншому. Є припущення: деякі спритники тишком-нишком під’єднали до мережі хто лазню, хто сарай –для напування худоби. Виявити ж таке неподобство практично неможливо, адже „водяні злодюжки” навряд чи пустять до свого двору якихось перевіряючих. І що тепер робити? Під час обговорення проблеми було констатовано, що є варіант – місцеве сільгосппідприємство може взяти на себе посередницьку функцію в питанні оплати рахунків за електрику. Але ж якщо споживчі сплачуватимуть менше, ніж за фактично отриману воду – цим займатися ніхто не буде. Бо кому потрібні збитки? Ось і постає така реальність перед населенням: все треба робити чесно, інакше водогін у Суничному зникне назавжди. А по селу колодязів мало...
На сході йшла мова і про сільгоспвиробництво. Представник підприємства М.Скоробогатько розповів про поточну ситуацію в сфері агробізнесу, зокрема – про виплату орендної платні за землю. Також від нього надійшла інформація про перспективний напрямок господарювання –вирощування горобини. (Її перероблятимуть на сік).
Обговорили люди і благоустрій населених пунктів. Точніше – необхідність відремонтувати деякі колодязі, ліквідувати стихійні смітники, впорядкувати спортмайданчик, толокою прибрати територію кладовища. Головне при цьому - щоб деякі люди позбулися байдужості й активніше долучилися до громадських справ. З хорошою ініціативою виступила депутат райради О.Кожановська, яка запропонувала облаштувати в центрі села дитячий гральний майданчик. Фінансових вкладень така справа майже не потребує, потрібно лише, щоб батьки трохи попрацювали заради своїх малюків.
На сході згадувалося й те, що єднає громаду і всю Україну – захист Вітчизни. Троє місцевих чоловіків – С.Ніколаєнко, І.Сенченко, І.Білодід воювали на сході країни з російськими загарбниками, ще двоє – С.Науменко та О.Бондаренко мобілізовані для участі в АТО. Виконаний ними військовий обов’язок свідчить – наші земляки є надійним щитом рідної землі від будь-якого ворога.
У роботі зібрання в Суничному взяли участь заступник голови райдержадміністрації В.Карпенко, представниця Пенсійного фонду О.Пилипчук, управління соцзахисту – Т.Биховець. Вони розповіли про соціально-економічну ситуацію в районі, відповіли на запитання присутніх.
Олег МІРОШНИЧЕНКО
Комментариев нет:
Отправить комментарий