Минулого тижня Гомель на короткий проміжок часу став епіцентром мистецького життя. Святкування з нагоди Дня міста були поєднані з міжнародним фестивалем хореографії та вогняного шоу під назвою «Сожський хоровод». На це масове дійство прибули творчі колективи з усіх областей Білорусії, а ще – з Латвії, Сербії, Росії, Індії, Франції, африканських країн Гана та Кот-Д`Івуар і далекої острівної держави Шрі-Ланка. У розділі хореографії Україну представив зразковий ансамбль танцю «Ягідки».
Докладніше розповісти про участь наших танцюристів у фестивалі ми попрохали художнього керівника «Ягідок» С.М.Горбатович. Наразі вільного часу між репетиціями мало (колектив саме готується до виступу на ще одному конкурсі – у Чернігові), але бесіда виявилася вельми цікавою і пізнавальною. За словами Світлани Миколаївни, «Ягідки» раніше вже були учасниками «Сожського хороводу». Проте цьогоріч, щоб отримати запрошення на конкурс, треба було все починати наново: відправляти на адресу оргкомітету відповідну заявку з характеристиками та відеофайлами сценічних виступів. Білоруська сторона визнала репутацію і творчий доробок «Ягідок» цілком гідним концепції свого заходу. І ось у серпні до Сновська надійшло запрошення прибути в Гомель. Фінансування поїздки і перебування на фестивалі взяли на себе батьки юних танцюристів.
– Якщо чесно, – каже С.М.Горбатович, - головною метою нашої поїздки на фестиваль було подивитися на національну хореографію інших країн. Зрештою, це рідкісна нагода – на одній сцені ознайомитися з мистецтвом одночасно Європи, Азії та Африки. Кожен народ презентував свою культуру, свій танець, свою музику, розкриваючи власну індивідуальність і неповторінсть. Адже ми ніколи не зтанцюємо, як індуси, а вони не зможуть виконати на сцені те, на що здатні ми. І саме в цьому полягає унікальність народної хореографії – коштовного надбання будь-якої нації.
Конкурсна програма фестивалю була розрахована на два дні. Спочатку в концертному залі колективи виконали свої номери (журі та глядачі особливо відзначили наш танець «Буковинський святковий»). А потім відбулася театралізована костюмована хода в центрі міста з показовими виступами. Наші юні земляки підняли при цьому прапор України. А підсумком стало оголошення володарів призових місць. «Ягідки» у номінації «народно-сценічний танець» посіли ІІІ місце. (Тут слід зазначити, що конкурувати юним танцюристам зі Сновська довелося з, як то кажуть, дорослими колективами – на кшталт ансамблів Могилівського коледжу мистецтв або Вітебського коледжу культури). Словом, представникам Білорусії журі віддало І місце, Росії – ІІ, України – ІІІ.
Загалом фестиваль справив хороше враження. Працювали виставки, була нагода взяти участь в екскурсіях, відвідати концерт під відкритим небом і, звісна річ, побачити масштабний фейєрверк. Стосовно танцювальних колективів з інших країн, то добре запам`яталися серби, індуси, білоруси. Кожен їхній номер був професійним, по-своєму цікавим і особливим, ніби нагадуючи, наскільки розмаїтим є оточуючий світ. Принагідно варто розповісти про танцюристів зі Шрі-Ланки. Вони, прибувши до Білорусії з теплих країв, були вдягнені напрочуд легко. А в Гомелі їх зустріла рання осінь. Аж шкода було дивитися, як вони босоніж і в сценічному одязі виконували свій номер поза концертним залом. Разом з цим шрі-ланкійці показали себе на диво спокійними, доброзичливими і неквапними людьми.Навіть коли на сніданок українці витрачали 20 хвилин, то вони – десь півтори години. Нічого не поробиш, така в них традиція…
«Ягідки» поверталися додому залізницею. У Сновську, на вокзалі, батьки і рідні зустріли їх з прапором та букетами квітів. І цим ніби нагадали, що за них вболівав увесь рідний край. А національне культурне надбання – це те, за чим українців завжди впізнають у будь-якому куточку світу.
Олег МІРОШНИЧЕНКО
Фото Світлани ГОРБАТОВИЧ
Докладніше розповісти про участь наших танцюристів у фестивалі ми попрохали художнього керівника «Ягідок» С.М.Горбатович. Наразі вільного часу між репетиціями мало (колектив саме готується до виступу на ще одному конкурсі – у Чернігові), але бесіда виявилася вельми цікавою і пізнавальною. За словами Світлани Миколаївни, «Ягідки» раніше вже були учасниками «Сожського хороводу». Проте цьогоріч, щоб отримати запрошення на конкурс, треба було все починати наново: відправляти на адресу оргкомітету відповідну заявку з характеристиками та відеофайлами сценічних виступів. Білоруська сторона визнала репутацію і творчий доробок «Ягідок» цілком гідним концепції свого заходу. І ось у серпні до Сновська надійшло запрошення прибути в Гомель. Фінансування поїздки і перебування на фестивалі взяли на себе батьки юних танцюристів.
– Якщо чесно, – каже С.М.Горбатович, - головною метою нашої поїздки на фестиваль було подивитися на національну хореографію інших країн. Зрештою, це рідкісна нагода – на одній сцені ознайомитися з мистецтвом одночасно Європи, Азії та Африки. Кожен народ презентував свою культуру, свій танець, свою музику, розкриваючи власну індивідуальність і неповторінсть. Адже ми ніколи не зтанцюємо, як індуси, а вони не зможуть виконати на сцені те, на що здатні ми. І саме в цьому полягає унікальність народної хореографії – коштовного надбання будь-якої нації.
Конкурсна програма фестивалю була розрахована на два дні. Спочатку в концертному залі колективи виконали свої номери (журі та глядачі особливо відзначили наш танець «Буковинський святковий»). А потім відбулася театралізована костюмована хода в центрі міста з показовими виступами. Наші юні земляки підняли при цьому прапор України. А підсумком стало оголошення володарів призових місць. «Ягідки» у номінації «народно-сценічний танець» посіли ІІІ місце. (Тут слід зазначити, що конкурувати юним танцюристам зі Сновська довелося з, як то кажуть, дорослими колективами – на кшталт ансамблів Могилівського коледжу мистецтв або Вітебського коледжу культури). Словом, представникам Білорусії журі віддало І місце, Росії – ІІ, України – ІІІ.
Загалом фестиваль справив хороше враження. Працювали виставки, була нагода взяти участь в екскурсіях, відвідати концерт під відкритим небом і, звісна річ, побачити масштабний фейєрверк. Стосовно танцювальних колективів з інших країн, то добре запам`яталися серби, індуси, білоруси. Кожен їхній номер був професійним, по-своєму цікавим і особливим, ніби нагадуючи, наскільки розмаїтим є оточуючий світ. Принагідно варто розповісти про танцюристів зі Шрі-Ланки. Вони, прибувши до Білорусії з теплих країв, були вдягнені напрочуд легко. А в Гомелі їх зустріла рання осінь. Аж шкода було дивитися, як вони босоніж і в сценічному одязі виконували свій номер поза концертним залом. Разом з цим шрі-ланкійці показали себе на диво спокійними, доброзичливими і неквапними людьми.Навіть коли на сніданок українці витрачали 20 хвилин, то вони – десь півтори години. Нічого не поробиш, така в них традиція…
«Ягідки» поверталися додому залізницею. У Сновську, на вокзалі, батьки і рідні зустріли їх з прапором та букетами квітів. І цим ніби нагадали, що за них вболівав увесь рідний край. А національне культурне надбання – це те, за чим українців завжди впізнають у будь-якому куточку світу.
Олег МІРОШНИЧЕНКО
Фото Світлани ГОРБАТОВИЧ
Комментариев нет:
Отправить комментарий