Джерела Щорсівщини

Майже у кожному населеному пункті є животік, про який із покоління у покоління передаються цікаві оповідки. У Щорсі в мікрорайоні, з якого, власне, й починалося місто, є провулок Криничний. Таку красиву назву він отримав не випадково. Тут із незапам’ятних часів стояла криниця, воду в якій постійно поповнюють кілька джерел.


М.І. Алимова у цьому мікрорайоні мешкає 45 років. Пригадує, що її покійна свекруха розповідала: у 1938 року, відколи проживала тут, з довколишніх вулиць сюди по воду ходили, бо вважали її цілющою. Батьки Л.Є. Шмаровоз у 1939-му купили тут будинок і також з криниці воду пили. В.М. Журавель теж багато чула від старожилів про унікальність джерельної води. Криницю регулярно чистили, за нею доглядали: свіжий дерев’яний зруб, навіть дно встеляли дошками. Біля неї віруючі люди розвішували образи, над джерелом часто творили молитву.
Потім хтось у партійних кабінетах вирішив, що іконам біля криниці не місце, їх прибрали. Але, всупереч атеїстичному зневір’ю, довелося визнати, що вода тут справді цілюща. Це засвідчили лабораторні обстеження. На аналіз до районної санстанції носила пляшечку й Марія Іванівна.
- Коли діти були ще малими, - пригадує М.І. Алимова, - пішла в санстанцію, попросила зробити аналіз. Там здивувалися, мовляв, де такої чистої води набрала?
Старожили пригадують, як у другій половині минулого століття для виготовлення ситра діжками возили з криниці воду в ситроцех залізничної їдальні. Для власної продукції брали джерельну воду на завод продтоварів. Старші люди пам’ятають той довгий віз із пласким дном, на якому тіснилися дубові діжки…
На початку сімдесятих років голова міськради Л.А.Ярошенко розпорядився капітально відремонтувати криницю. Замість дерев’яного зрубу з’явилися добротні міцні бетонні кільця. Джерельна вода така прозора, така чиста, що на дні криниці можна було роздивитися кожен камінчик.
Оскільки місцевість, де стоїть криниця, у пониззі неподалік від річки Снов, дістати її не важко. Чиясь дбайлива рука обладнала такий собі черпак: до невеликого відерця прибито довгий держак. Тож зачерпнути цілющої джерельної води, від якої аж зуби ломить, не важко. Тут же стоїть великий кухоль: пийте, люди, на здоров’я!
Років зо три тому настоятель Свято-Миколаївського храму отець Павло подбав, аби з Божою поміччю над криницею спорудили простору капличку (на фото). Свіжий зруб, вкритий лаком, гостроверхий дах, увінчаний ажурним хрестом, захищають від атмосферних опадів, пилу та палючого сонця цілющу воду. До каплички проторена стежина. Видно, що люди часто навідуються до животоку.
Усередині каплички просто на колоді чиясь рука на рівні людського погляду вивела: «Подяка Богу за цілющу воду. Чим більше її пити, тим швидше йде відновлення здоров’я». Щороку отець Павло освячує криницю на празник, який у народі називають «Источник», що в перекладі на українську мову звучить: джерело, криниця. Кажуть, що цьогоріч криниця на Криничному провулку зібрала більше десяти священиків. Дякуємо й ми Господові за земні щедроти.
Валентина ВОЛОКУШИНА, фото автора