За невеличкі Старі Боровичі при визволенні від окупантів загинуло немало наших бійців.
– Імена 62 з них були відомі. Ще 89 залишались безіменними. Я розшукувала їх, починаючи з 1969-го, - розповідає голова села Ніна Моцар. Удача посміхнулася їй тільки в 2013 році, коли вдалося встановити прізвища чотирьох визволителів: Тіткова Є.Г, Рибалка Т.П., Семенова І.В., Галімзанова М.З.
– Їду минулого року в Гвоздиківку на мітинг до Дня Перемоги. А назустріч машина. Зупинили. Розпитують дорогу на Боровичі, - згадує Ніна Василівна. Про себе розповіли, що приїхали з Шостки – на місце загибелі родича – Тимофія Петровича Рибалка. (Він – один із тих, чиє прізвище вдалося встановити голові села – авт.).
З’ясувалося, що солдат загинув на третій день після призову в армію. Показали гостям місце бою, могили загиблих, стели з прізвищами воїнів.
– Чесно сказати: вони, як і пам’ятник визволителям, були в неналежному вигляді. Моєю найбільшою мрією було замінити їх на нові, поповнивши список загиблих нещодавно встановленими прізвищами.
Мрія була варта того, щоб не шкодувати для неї зусиль. Так і було, тож до цьогорічного Дня Перемоги вона здійснилася – на радість усім сільчанам.
Дякуючи рідним загиблого Т.П. Рибалка, обласному депутату О.Д. Веселому, приватному підприємцю О.Б. Гурарію, його працівникам, жителям села Г.В. Лапицькому та С.А. Усику, до цьогорічного Дня Перемоги був відремонтований пам’ятник і встановлені нові мармурові стели.
– Ці вже – навіки, - задоволена голова села.
Може, тому святкування 69-ої річниці Перемоги вийшло особливо зворушливим і урочистим. Лунали фронтові пісні, було море квітів ветеранам, запалювали свічки пам’яті. Місцевий священик отець Андрій пом’янув у молитві усіх загиблих.
Після свята він запросив присутніх (зібралася добра частина села) до церкви, куди напередодні була доставлена чудотворна ікона Божої Матері.
Люди зверталися до неї з молитвами і проханнями. Спільним серед них було одне - миру для України.
– Імена 62 з них були відомі. Ще 89 залишались безіменними. Я розшукувала їх, починаючи з 1969-го, - розповідає голова села Ніна Моцар. Удача посміхнулася їй тільки в 2013 році, коли вдалося встановити прізвища чотирьох визволителів: Тіткова Є.Г, Рибалка Т.П., Семенова І.В., Галімзанова М.З.
– Їду минулого року в Гвоздиківку на мітинг до Дня Перемоги. А назустріч машина. Зупинили. Розпитують дорогу на Боровичі, - згадує Ніна Василівна. Про себе розповіли, що приїхали з Шостки – на місце загибелі родича – Тимофія Петровича Рибалка. (Він – один із тих, чиє прізвище вдалося встановити голові села – авт.).
З’ясувалося, що солдат загинув на третій день після призову в армію. Показали гостям місце бою, могили загиблих, стели з прізвищами воїнів.
– Чесно сказати: вони, як і пам’ятник визволителям, були в неналежному вигляді. Моєю найбільшою мрією було замінити їх на нові, поповнивши список загиблих нещодавно встановленими прізвищами.
Мрія була варта того, щоб не шкодувати для неї зусиль. Так і було, тож до цьогорічного Дня Перемоги вона здійснилася – на радість усім сільчанам.
Дякуючи рідним загиблого Т.П. Рибалка, обласному депутату О.Д. Веселому, приватному підприємцю О.Б. Гурарію, його працівникам, жителям села Г.В. Лапицькому та С.А. Усику, до цьогорічного Дня Перемоги був відремонтований пам’ятник і встановлені нові мармурові стели.
– Ці вже – навіки, - задоволена голова села.
Може, тому святкування 69-ої річниці Перемоги вийшло особливо зворушливим і урочистим. Лунали фронтові пісні, було море квітів ветеранам, запалювали свічки пам’яті. Місцевий священик отець Андрій пом’янув у молитві усіх загиблих.
Після свята він запросив присутніх (зібралася добра частина села) до церкви, куди напередодні була доставлена чудотворна ікона Божої Матері.
Люди зверталися до неї з молитвами і проханнями. Спільним серед них було одне - миру для України.
Комментариев нет:
Отправить комментарий