Надивившись телевізора, вийшов на балкон і зітхнув полегшено: весна на повну котушку розвернулася. Подумалось: життя продовжується – не дивлячись на кризу, розбірки, акції, страхіття на Донбасі, прогнози політиків.
Не дивлячись ні на що, природа пробуджується.
Подивився з висоти третього поверху: внизу така краса! І через пару хвилин був уже на вулиці.
Біля п’ятиповерхівки (вул.Щорса) з десяток чоловіків завзято про щось сперечаються за саморобним столиком. Всі збуджені, нервові. Я подумав: нема грошей на випивку. Але помилився: стіл цілком пристойно «укомплектований».
А суперечка йшла про політику. Тон завдавав чоловік середніх років. Саме він підлив масла в вогонь політичних пристрастей, заявивши:
- Ось ми скинули банду Януковича, тепер наведемо порядок…
- Хто це «ми» і що за порядок? – поцікавились за столом.
- Хто-хто? – Юля!
- Ну-ну! У 2005-му вона такий лад навела, що досі непереливки. А я, дурень, тоді їй вірив, - спересердя махнув рукою чоловік на іншому кінці столу.
Всі замовкли. Чутно було, як ллється з пляшки в одноразові чарки горілка. Випили за дружбу України з Росією.
– Ми можемо втратити Крим, - вставив свої «п’ять копійок» сивий дідуган. – Може статися: почнеться ще одна російсько-турецька війна…
– Вона тобі вже не загрожує, старий, - зареготав його сусід. – Крим був російським до 1954 року, і тепер російський. Тепер нам його треба відібрати.
Учора наш сільський голова був на сесії. Розказував: нічого не зрозумів. Одне начальство каже: не треба займатися виборами, бо може бути референдум, інше: займайтесь виборами і сільгоспроботами. Кого слухати? За кого голосувати? Голова пухне.
– Я буду – за Рибакова. Він як-не-як району помагає.
– Так Рибаков же не балотується в президенти.
– А, точно. Ну, тоді за Яроша. Він не боїться, трясе всіх олігархів.
Вчора моя жінка десь почула, що будуть збільшувати розмір субсидій і пенсій.
– А гроші де візьмуть?
– Багаті поділяться.
– Та ну їх, ті вибори. Людей уже нудить від них та політиканства. Викинуть на вибори мільйони, потім ціни ростуть.
– Путін сказав, що ми – люди другого сорту.
– Не ми, а ті, хто раніше на поляків та румун працювали.
Знову замовкли. Після паузи той, хто розпочав суперечку, раптом сказав:
Скоріш за все, кожен з вас має рацію. Нормальні люди завжди порозуміються.
А я подумав: шкода, що його слів не чують кандидати в президенти. Добре було б, аби і вони так робили: працювали, а не нагнітали обстановку з народом, а не проти його.
Георгій ЛЕПНЮК
Не дивлячись ні на що, природа пробуджується.
Подивився з висоти третього поверху: внизу така краса! І через пару хвилин був уже на вулиці.
Біля п’ятиповерхівки (вул.Щорса) з десяток чоловіків завзято про щось сперечаються за саморобним столиком. Всі збуджені, нервові. Я подумав: нема грошей на випивку. Але помилився: стіл цілком пристойно «укомплектований».
А суперечка йшла про політику. Тон завдавав чоловік середніх років. Саме він підлив масла в вогонь політичних пристрастей, заявивши:
- Ось ми скинули банду Януковича, тепер наведемо порядок…
- Хто це «ми» і що за порядок? – поцікавились за столом.
- Хто-хто? – Юля!
- Ну-ну! У 2005-му вона такий лад навела, що досі непереливки. А я, дурень, тоді їй вірив, - спересердя махнув рукою чоловік на іншому кінці столу.
Всі замовкли. Чутно було, як ллється з пляшки в одноразові чарки горілка. Випили за дружбу України з Росією.
– Ми можемо втратити Крим, - вставив свої «п’ять копійок» сивий дідуган. – Може статися: почнеться ще одна російсько-турецька війна…
– Вона тобі вже не загрожує, старий, - зареготав його сусід. – Крим був російським до 1954 року, і тепер російський. Тепер нам його треба відібрати.
Учора наш сільський голова був на сесії. Розказував: нічого не зрозумів. Одне начальство каже: не треба займатися виборами, бо може бути референдум, інше: займайтесь виборами і сільгоспроботами. Кого слухати? За кого голосувати? Голова пухне.
– Я буду – за Рибакова. Він як-не-як району помагає.
– Так Рибаков же не балотується в президенти.
– А, точно. Ну, тоді за Яроша. Він не боїться, трясе всіх олігархів.
Вчора моя жінка десь почула, що будуть збільшувати розмір субсидій і пенсій.
– А гроші де візьмуть?
– Багаті поділяться.
– Та ну їх, ті вибори. Людей уже нудить від них та політиканства. Викинуть на вибори мільйони, потім ціни ростуть.
– Путін сказав, що ми – люди другого сорту.
– Не ми, а ті, хто раніше на поляків та румун працювали.
Знову замовкли. Після паузи той, хто розпочав суперечку, раптом сказав:
Скоріш за все, кожен з вас має рацію. Нормальні люди завжди порозуміються.
А я подумав: шкода, що його слів не чують кандидати в президенти. Добре було б, аби і вони так робили: працювали, а не нагнітали обстановку з народом, а не проти його.
Георгій ЛЕПНЮК
Комментариев нет:
Отправить комментарий