Інформація, щойно отримана від начальника пожежно-рятувальної частини Романа Силенка, знову пригнічувала і шокувала. Хотілося кричати: «Господи! Що треба таке вдіяти, аби люди зупинилися і перестали знищувати природу, знищувати самих себе?» Але у Господа не питають, та й він, мабуть, вже починає відвертатися від багатьох наших діянь.
Лише за останні півтора місяця у «Промені» вийшло більше трьох десятків звернень – і від пожежних, і від лісівників, міліції, влади про недопущення випалювання сухої трави, а результату – ніякого. Як палили, так і продовжують палити…
Так, 26 березня горіло в Займищі – і суха трава, і безгосподарчі будівлі. Одна з причин – необережне поводження з вогнем Г.І. Єфименко, 1949 р.н.
Цього ж дня цілий переполох був у Низківці. Там палали і хата, і хліви. А все через те, що Н.Л. Олексюк захотіла випалити суху траву. Наслідки названої пожежі могли б бути значно трагічнішими, якби не злагоджені дії чергового караулу 8 ДПРЧ м.Щорс, МПК с.Низківка, ПСО Забарівка Корюківського району та місцевих жителів на чолі з сільським головою Л.Гордієнко.
Того ж дня, 26 березня, згоріли 2 господарчі будівлі, 3 м куб. будівельних матеріалів, 1,5 тонни сіна, 15 метрів паркану та інше майно у Щокоті.
Полудень 27 березня знову приніс нашим еменесникам черговий головний біль – пожежі сухої трави поблизу вулиці Некрасова у Щорсі та у Гвоздиківці.
Але пік напруження випав на 28 березня, коли відразу горіли і будівлі, і суха трава у Петрівці, Лосевій Слободі, Михайлівці, Заріччі, між селами Клюси та Хрінівка. Збитки – страшні, власне, точно виміряти їх дуже складно. Лісові масиви, поля на місці тих пожеж тепер перетворились на великі чорні плями. А скільки людей витратили свій час і нерви, своє здоров’я на ліквідацію лиха, скільки паливно-мастильних матеріалів на це пішло?
За словами Р.М. Силенка, ситуація настільки загрозлива, що вирішувати її треба спільними зусиллями багатьох структур, причому негайно.
Комментариев нет:
Отправить комментарий