Кредит у кишені – ані копійки за душею

Кожному хочеться жити краще. Та, на жаль, українські реалії такі, що ми не можемо за наші зарплати купити необхідні речі: холодильник замість поламаного радянського «Донбасу», стару газову плиту, яка пропускає газ, замінити новою тощо… Сьогодні, наприклад, як ніколи актуальні газові лічильники, які коштують не менше трьох тисяч гривень, і це при зарплаті у 1200… А заснувати власний бізнес і створити нові робочі місця взагалі майже не можливо… Тож не дивно, що багато українців вдалися до кредитів. І якщо спочатку треба було надати безліч довідок, то тепер варто показати працівникам фінансових установ лишень паспорт та індентифікаційний код. І все, за якусь годину чужі гроші у вас в кишені. Ось тут і починаються ваші проблеми, СПРАВЖНІ ПРОБЛЕМИ!!! Розповім кілька історій з точки зору пересічного громадянина. А потім спробую отримати коментарі у фахівців.

Ви так радієте, що бажана річ у вас у кишені, що забуваєте уважно читати той договір, який пропонують підписати вам фахівці банківської установи. Тим часом, щоб у подальшому видурити з вас якомога більше кревних, папери надруковані такими дрібними літерами, що частенько їх просто неможливо прочитати. Та й вдома документи вам також з цієї причини вивчити не вдається. Ви підписуєте… Перший платіж, другий, третій… Тут як на лихо трапляється біда: потрапляєте у лікарню, втрачаєте роботу тощо…
Шахраї у законі
Так сталося і з 33-річною Марією. Для отримання кредиту вона вибрала Дельтабанк, який нині наказав довго жити. Платила справно, навіть інколи трохи більше, аж поки не втратила роботу. Пішла до того інспектора, який підписував з нею договір, щоб написати заяву про кредитні канікули* та якось «стати на ноги» – марно. Кредитні канікули договором передбачені не були. Крім того, за договором, страховий випадок один - ваша смерть. Все інше - життєві неприємності, які ви маєте вирішити, не звертаючись до банку. І не важливо, що впродовж усього терміну ви платили зайві гроші за страховку і що страхова компанія належить банкові. Гроші невеликі – 150 гривень на місяць, але якщо помножити на весь термін кредиту, скажімо, на 24 місяці, виходить – 3600. Скажіть, на цю суму у 2012 році можна було придбати той самий холодильник? Одним словом, Марія перестала платити борги: квартплата, поїсти треба, якісь панчохи купити… Почали телефонувати працівники банку: прийдемо і кістки поламаємо, виселимо з квартири тощо. Деякі люди біжать займати гроші, щоб повернути борг… А якщо віддавати нічим? Нервуєте, плачете, та й все по тому. Вони ж телефонують і вдень, і вночі, надсилають листи з погрозами, що подадуть до суду, бо вона шахрайка - ховається від банку, хоча дівчина майже щотижня ходила до фінустанови і просила піти їй назустріч, писала заяви. Ніякої реакції, і це при тому, що до того часу, як у неї став свистіти вітер у кишені, Марія сплатила банкові 9000 гривень, а взяла ж вона тільки 7000… Та навіть не ті підрахунки були найстрашнішим відкриттям. З’ясувалося, що незважаючи на її прохання надати кредит на два роки, їй його розкидали на 4,5!!! Зробила це кредитний інспектор тому, що чим більше вона обдурить людей, тим більшу зарплатню вона отримає, і тому ж інспектор навіть не потрудилася надати графік платежів (що за законом має бути обов’язковим!), тільки суму зазначила. Рахуємо? 54 місяці (4,5 роки) множимо на 455 (сума щомісячного платежу) = 24570 гривень. Тепер з 24570 – 7000= 17570 гривень. Тобто її обдурили майже на 250%, хоча, коли Марія брала кредит, обіцяли ставку не більше 10%. Ну хіба не шахраї? Далі ще цікавіше! Дельтабанк цього року заборгував вкладникам 16,4 млрд грн. Ви ж платили кредити вчасно, і що цього мало б вистачити погасити борги фінансової установи перед українцями. Цього не сталося… Виникає питання: «Де гроші?» А ваші кревні вкрадені неясно ким… Крім того, є питання: до кого переходять ваші борги, адже жоден банкір не подарує вам вкраденого у вас? І тут на допомогу шахраям і крадіям приходять ще більші бандити – колектори…
До речі: третина банків приховує своїх власників. Але, наприклад, всі знають, що власник одного з найбільших банків країни «Приватбанку» пан Коломойський, «Ренесансскредиту» та «Пумб» - Ахметов, «Надра» - Фірташ тощо. Тобто ви віддаєте свої трудові копійки нашим можновладцям, які потім нас так принижують. Вам ще не перехотілося брати кредит?..
Ви перестаєте платити борги. З чого? Ви і так напівголодні сидите в обідраній хаті… Та вищезазначеним особам це байдуже. Вимагають! Треба ж за щось золоті унітази купувати! У будь-якому договорі прописано, що окрім % за кредитом ви маєте сплатити, як мінімум 150 гривень штрафів щомісяця і ця сума росте з геометричною прогресією. Тепер про відсотки. Хоча вам і розкажуть, що нараховуються за законом на суму боргу і не мають за три роки перевищити суму кредиту - не вірте! Так, одна знайома була винна «Ренесанссу» 2500 гривень. За півроку їй нарахували 14 тисяч, тобто майже 600%, про що вона має усі необхідні документи! І повірте, я чула безліч таких історій!
Тільки українці винні у недолугому управлінні державою!
Ще один «афоризм», який я винесла зі спілкування з потерпілими від свавілля банків. Тетяна, жінка вже пенсійного віку, яка хотіла допомогти своєму синові хоч якось покращити життя та відкрити свій бізнес. І через свою сліпу материнську любов потрапила у капкан. Історія почалася далекого 2008 року, коли нам здавалося, що життя в Україні стало поліпшуватись. Молодиця взяла доларовий кредит під заставу квартири. Нагадаю, долар тоді коштував 5,5 гривні. Аж тут, бац, криза! І валюта скакнула до 8 грн. Щоб платити кредит, прибутку з бізнесу не вистачало. Бізнес довелося продати, працівників звільнити. Гроші, отримані від продажу, віддати на погашення боргу. Та суми, отриманої від продажу, не вистачило, аби перекрити %. Її син подався до Москви – та зарплати теж не вистачило, і борги росли. І ось новина: квартира Тетяни, яка коштує 42000 доларів, продана за 10000. Знаєте кому? Дружині начальника чернігівського відділення VAB-банку (банка-позичальника). Були суди, вони тривають і досі. А долар тим часом вже підскочив до 26 гривень. Тим часом, прибутки наймачки не зросли. Більше того, так звані колектори, довели її 84-річну матір до лікарняного ліжка… Та за це ніхто покарання не поніс. Держава ніяк не захищає своїх громадян!
Ще більше ви втрачаєте, коли вирішуєте не зв’язуватись із банками. Якось зайшла до мене одна громадяночка: око сіпається, руки трусяться, від схлипувань важко розібрати, що вона розповідала. Тож перед розмовою довелося її відпоювати валер’янкою. З’ясувалося: бабуся зі своїм напівсліпим чоловіком збирали гроші на операцію. Старий хворів на глаукому, тож хірургічне втручання йому було вкрай необхідне: без нього дідусь залишився б сліпим. А яка у наших ветеранів пенсія? Одним словом, складали вони свої копійки тривалий час, а необхідної суми не вистачало. І тут бабуся, назвемо її Галиною Павлівною, прочитала у газеті об’явку: «Кредитна спілка «Роги та копита» надає споживчі кредити населенню на вигідних умовах». І Галина Павлівна пішла за вказаною адресою. Її зустрів приємний молодий чоловік. Розповів, що кредитна спілка працює за принципом радянської каси взаємодопомоги. Пам’ятаєте таку? Ви маєте вкласти власні гроші, хтось також вкладає, і потім ця сума видається нужденним. Бабуся подалася додому за грошима… Вклала. Молодик пообіцяв, що наступного дня вона зможе отримати гроші на лікування свого коханого. Галина Павлівна прийшла за годину до початку роботи «Ріг та копит». Працівник сказав, що сьогодні грошей не буде, можливо, завтра… Наступного дня все повторилося, як і позанаступного. Годував він бабусю байками близько двох тижнів, поки та не зрозуміла, що її банально дурять. Стала вимагати свої гроші назад, а молодик тільки розсміявся їй у вічі і послав у всім відомому напрямку. Галина Павлівна пішла до міліції, хоча, зрозуміло, це не мало ніякого сенсу, адже гроші у кредитну спілку вона віднесла добровільно. Підписаний договір також не міг забезпечити їй повернення вкладеного: працівники стверджували, що віддали її гроші більш нужденним. Так і залишилася бабуся у розбитого корита: без грошей і з хворим чоловіком на руках. Слід сказати, що дід таки осліп, а шахраї просто поміняли місце дислокації.
Крім кредитних спілок, зараз з’явилися різні фірмочки, такі як Еasycredit, Мicrocredit тощо. Вони обіцяють отримання грошової позики без довідки про доходи, без застави, без поручителів, без посередників. Все начебто добре, та… Довелося мені якось працювати в одній із них: запросила колишня колега, яка стала там начальником. Перша умова роботи, вчила мене вона, ніколи не говорити кінцеву суму, яку має заплатити клієнт (він відмовиться від позики, що не в моїх інтересах, бо від цього залежить зарплатня). Друга. Якщо клієнт не може платити - стати для нього головним болем: дзвонити якомога частіше, хоч щоп’ятнадцять хвилин, ганьбити перед колегами чи сусідами (у будь-якому разі інспектор має довідатися, де ви працюєте, а де живете, тим більше, бо кредит оформлюється за місцем вашого фактичного проживання), доводити до сказу SMS-ками та «листами щастя» - листи з погрозами про виселення із житла, передачі вашої справи колекторам, до суду тощо. Чому я не мала права говорити про кінцеву суму? Приведу приклад. Найменша сума, яку міг взяти клієнт, 800 гривень, найбільша 5000. Розкажу про меншу. Позика видається, УВАГА!!!, не менш як на чотири місяці. Сплачувати борг ви зобов’язані щотижня по 110 гривень. Рахуємо: 16 (кількість тижнів) множимо на 110 (обов’язковий платіж) = 1760. Тепер 1760 – 800 = 960 гривень. Тобто ви переплатили більш ніж удвічі! Уявіть, скільки ви переплачуєте, якщо берете більшу суму на більший термін! Розповім історію «з життя» цієї фірмочки. Жінка взяла 1300 гривень кредиту на півроку, не знаючи кінцеву суму. Їй дали графік платежів, договір, і вона пішла додому. Повернулася за дві години, вже порахувавши, скільки вона втратить грошей. Жінка принесла всі отримані гроші. Наташа, так звали мою начальницю, стала на неї кричати, і психологічно давити, щоб та добре подумала, повертаючи отримане сьогодні. Вона пояснювала, що не можна за дві години повертати кредит. Тривало це все близько півгодини. Поки клієнтка і Наташа не «узгодили» повернення позики: за користування упродовж двох годин грошима жінка мала сплатити 50 гривень % і 70 гривень штрафу за порушення зобов’язань. Тобто 120 гривень у кишеню дядькові за просто так.
Не важко, друзі, дати, складніше припускати, кому і як, коли і скільки дати
Основні жахи позик я розповіла. Але що робити, коли ви вже взяли кредит і не маєте чим платити? Треба шукати вихід. Банкові не вигідно іти вам назустріч, і ось тут з’являються інші шахраї, які майстерно видурюють гроші, граючи на ваших проблемах. Близько року назад у Чернігові була фірма, яка обіцяла допомогти з виплатою кредитів. Вони вигадали два способи допомоги. Перший: фахівці отримують кредит в іншому банку, як стверджували шахраї, під менші відсотки, але ви маєте сплатити фірмі за послуги 200 гривень + 10% суми кредиту. Якщо у вас 2000 кредиту, 200 гривень ви маєте заплатити. Тобто 400 гривень одразу треба покласти на стіл. А борг іншому банкові сплачуєте ви. Другий спосіб: фірма грає на біржах, коливання валюти, вартості цінних паперів тощо – заробляє на цьому гроші. Але!!! Щоб отримати щось, треба щось вкласти, зробити ставку. Своїх грошей фірма не має – вкладає ваші, і з виграних ставок сплачує вам кредит. Тільки ви маєте заплатити фірмі 20% від суми кредиту + 200 гривень за послуги. Рахуємо? 2000 грн кредит, 20 % = 400 гривень + 200 гривень за послуги = 600 гривень. Але працівники обіцяли 100% повернення суми боргу банку… Тож багато людей проковтнули гачок. Шахраї, сплативши перший платіж, назавжди забували про своїх клієнтів. А якщо у вас щомісячний платіж з 2000, скажімо 160 гривень? Тобто шахраї тільки на одній людині заробили 440 гривень. А скільки таких? Фірма ж за три місяці змотала вудки і переїхала дурити людей в інше місто під іншою назвою, допоки у Чернігові не забудуть про їхні діяння.
Нагрівають на ваших бідах і так звані юристи. Так, один красень з юридичною освітою, звуть його Андрієм, усюди клеїв та друкував об’яви про допомогу з юридичним розв’язанням ваших кредитних проблем. Брав за свої послуги 500 гривень. А коли приходив час працювати – щезав. Причому він оформив на своє ім’я юридичну фірму. Яку пізніше, коли назбирав з нещасних людей грошей, передав своєму знайомому. Той переоформив фірму на себе, а гріхи валив на старого хазяїна, хоча сам таким же чином виманював кревні.
У минулих номерах я намагалася вам пояснити, чим страшний кредит, і обіцяла розповісти, як діяти у випадках, коли ви не можете його сплачувати. Тож виконую обіцяне…
Кредит – завжди рабство
Кредит існував ще до появи грошей. За свою багатовікову він набрав багато різних форм. Але, власне, саме слово «кредит» було синонімом слова «лихварство». У період розпаду первісного ладу відбувся розділ на багатих і бідних. Відповідно відбувся розділ і накопичення майна в руках одних і потреби в інших. У перших банків не було депозитних витрат. Навпаки, депозити - це були витрати не банку, вкладників. Орендодавці, вони ж банкіри, почали давати дрібним виробникам активи на тимчасове використання під відсоток. Селяни в неврожайний рік, щоб не залишитися без їжі, змушені були брати в борг на певний час до наступного врожайного року. Природно, взявши в кредит один мішок зерна, боржник повертав два мішки. Але гарантій повернення не було ніколи - ніхто не знав, яким буде наступний сезон: прибутковим чи збитковим. А борг повертати необхідно. У разі його неповернення, селянин позбавлявся свого майна або йшов відпрацьовувати його фізичною працею. Дійсно, до правління царя Соломона використовували особистий кредит, суть якого полягала в рабстві на тривалий термін. При правлінні Соломона даний кредит змінили з особистої відповідальності в майнову. На землі боржника ставили стовп, на якому було написано, що дана земля знаходиться в заставі. А у Стародавній Греції в IV ст. до н. е. були відомі випадки лихварського кредитування з процентною ставкою під 570% річних. Більше того, за свідченням грецького історика Плутарха, у Стародавній Греції в XV-XI ст. до н.е. весь простий народ був у боргу у багатих, причому боржники часто брали в борг гроші під заставу самих себе, а за несплату боргів багато були змушені продавати в рабство своїх дітей. (Чи відчуваєте ви різницю між сьогоденням і Стародавньою Грецією? Я, власне, ні). Зараз же роль міжнародних лихварів виконують міжнародні фінансові організації, такі, як МВФ, Світовий банк та ін. Такі заходи боротьби з боржниками викликали бурю емоцій у суспільстві, і на захист селян виступила церква. Доводячи кредиторську несправедливість, церква аргументувала наступним чином: гроші, віддані в борг, повертаються в повному обсязі, тоді виходить, що відсоток стягується тільки за час, на який надається кредит, а час не продається, так як знаходиться в Божих руках. Навіть у Біблії від Луки написано, що потрібно давати в борг безкорисливо. Тому в 1274 році папа Григорій X забороняє використовувати відсоток, за непослух виганяли з держави. Проте вже до кінця середніх віків держава не втручається в регулювання відсоткової ставки в кредитних відносинах, лише встановлює максимальну висоту. Так, в 1545 році в Англії ставка досягала десяти відсотків річних (на жаль, на відміну від західних країн, Українська держава ніяк не піклується про своїх громадян)…
Та це все історія…
Що ж робити, якщо не
виходить виплатити кредит?
Кращим варіантом буде досягнення домовленості з кредитором. Адже він не робот, зможе зрозуміти ваше становище і при складанні розстрочки зменшить суму щомісячного платежу. Це позитивно вплине на ваш психологічний стан. Сама по собі ідея хороша, але якщо у вас немає досвіду в подібних розмовах, то краще провести переговори в присутності фінансиста. В іншому випадку клієнтові можуть запропонувати умови, які будуть вигідні тільки банку. У всякому випадку краще зробити це до суду, оскільки потім рішення феміди буде змінити вкрай важко.
Я попросила дати мені відповідь на кілька моїх питань фахівців з НБУ. Але вони відмахнулися від мене, неначе від набридливої мухи, ну, не вигідно їм, щоб українці розумілися на їх оборудках. Попросила я відповісти на ті ж самі питання і щорського юриста Миколу Бурдюга.
1. Що робити пересічному громадянину України, коли він за складними життєвими обставинами не в змозі виплачувати кредит повністю або не в повному обсязі, а банк-позичальник відмовляється надати кредитні канікули чи зробити рефінанс?
2. Якщо банк-позичальник визнаний банкрутом, а колектори телефонують і розхитують психіку людини, доводячи при цьому до незворотних наслідків: погіршення здоров’я або навіть смерті, що робити в даному випадку і куди платити ті гроші, які людина може відірвати від родини?
3. Чи законна діяльність колекторських служб на території України?
4. Чи має право банк відібрати у людини майно, якщо кредит  беззаставний?
5. Чи має право банк нараховувати більш ніж 100% на залишкову суму кредиту? Якщо ні, то яким ЗУ може скористатися людина, аби унебезпечити себе та своїх рідних? Якщо так, то який ЗУ це дозволяє?
6. Яким ЗУ контролюється діяльність фірм, що надають кредити?
7. Чи є такий закон, який визначає термін давності сплати за кредитом?
8. Який закон регулює відсотки за кредитом, які має право стягувати банк з боржника?
9. Яким шрифтом має бути надрукований кредитний договір?
10. Чи можна у судовому порядку позбутися відсотків? Якщо так, то як це можна зробити?
І ось що він мені відповів:
– Ст.1054 Цивільного кодексу України передбачає, що банк або друга фінансова установа (кредитор) зобов’язується надати гроші (кредит) позичальнику у розмірі і на умовах, установлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит і виплатити відсотки. Кредитний договір укладається в письмовій формі (ст. 1055). Договір вважається дійсним з моменту передачі грошей позичальнику і діє упродовж строку, що зазначений договором і погоджений сторонами. Отже, є боржник і кредитор. Але договором може бути передбачено і участь третіх осіб або сторін – поручителів боржника. Як передбачено ст. 527 ЦКУ, боржник зобов’язаний повернути борг і виконати умови договору, і тільки після цього його дія буде припинена (не забудьте послати замовний лист з повідомленням з проханням відповісти, чи повністю ви виплатили свій борг. Інакше фінустанови знову вас надурять. – Авт.). Якщо умовами договору передбачено форс-мажорні обставини і можливість його перегляду, він може бути переглянутий (я, власне, про це жодного разу не чула – Авт.), а якщо ні, сторони мають виходити тільки з умов договору. А тому, якщо за складних життєвих обставин боржник не може виплачувати кредит, а банк відмовляється надати кредитні канікули (просто банкам не вигідно втрачати шалені відсотки, тож швидше за все вам відмовлять – Авт.), то підстав для того, щоб суд зобов’язав це зробити, не вбачається (хто б сумнівався! – Авт.). За згодою сторін договір може бути переглянутий (що знову ж таки сумнівно – Авт.). Треба уважно знайомитись з умовами договору і лише тоді, коли він задовольняє позичальника, підписувати його. Друге: якщо банк визнаний банкрутом і діяльність його структурних підрозділів припинена, діяльність колекторів не є законною. Платити кредит можна, якщо є правонаступник банка. Третє: діяльність колекторських служб на території України передбачається уставами банку, положеннями, внутрішньовідомчими інструкціями (не законом – Авт.). Вони не мають виходити за рамки цивільного, адміністративного та кримінального кодексів України. Наступне: для забезпечення стягнень в рахунок кредиту, який не виплачується, якщо не передбачена застава, банк має звертатись до суду. І вже за його рішенням проводиться опис майна, якщо воно є, та його продаж. П’яте: банк має діяти в межах кредитного договору. Якщо його умовами не передбачено більш ніж 100% на тіло кредиту, банк не має права нараховувати більше ніж 100% на залишкову суму. Якщо це трапилось, боржник згідно зі ст. 34 ЦПК України вправі звернутися до суду з позовом про визнання їх неправомірними. Шосте: діяльність усіляких фірмочок регулюється установами та положеннями (знову ж таки не законом – Авт.). Сьоме: термін давності сплати кредиту передбачається договором (немає закону, який би забороняв банкам нараховувати шалені відсотки на гривню, а потім виставляти вам величезні рахунки. Тож не забувайте про лист про закриття кредиту! – Авт.). Якщо боржник перестав виплачувати рахунки згідно з передбаченими строками, банк має діяти за ст. 257 ЦКУ. Позовна заява до суду передбачена про стягнення боргу впродовж трьох років. Початок – коли банку стало відомо про порушення договору кредитування. Який закон регулює відсотки за кредитом, які має право стягувати банк з боржника? Ніякий. Договір і точка! Дев’яте: Шрифт. Окремий закон це не регулює. (Звичайно… Я, наприклад, маючи 100% зір, не можу читати шостий шрифт без лупи. А банки договори більшим за восьмий не друкують… Щоб ви не змогли прочитати про те, як вас дурять. Можновладцям ж того байдуже… Про продаж у рабство, я написала вище. – Авт.). І останнє: у кожному окремому випадку, виходячи з умов договору, треба звертатись до суду. Але зауважу: договір є договір і він має виконуватись усіма сторонами.
І наостанок…
Усім відома історія ордену тамплієрів, найбільших кредиторів середньовічної Європи. Їм заборгували і королі, і графи, і люди трохи менші за чинами.
Нагадаю, що король тодішньої Франції заборгував тамплієрам стільки, що був не в змозі віддати борг. Ця історія мала закономірний фінал: у п’ятницю 13 жовтня 1307 всі французькі тамплієри були арештовані, а їхнє майно конфісковано. Судові переслідування проти них, розпочаті у Франції, поширилися по всій Європі і були підхоплені інквізицією. Офіційно орден був розпущений папським декретом 22 березня 1312, а Великий Магістр ордена Жак де Моле був спалений на повільному вогні, на острові Сіте на річці Сені. Та роман Федора Достоєвського «Злочин і кара» про вбивство бабці-лихварки, також не дуже радісний… Скажу, зрозуміло, я не закликаю так робити, що то єдиний вихід позбутися грабіжницьких відсотків. Але не забувайте: один в полі не воїн! А краще закарбуйте собі іншу істину: сім разів відмір, один – відріж і ніколи не беріть у борг. Берете чужі гроші на годину, а віддаєте свої і назавжди. Тож живіть за своїми доходами і будьте щасливі.
Маргарита ЛИТОВЧЕНКО