Стежками пам’яті йдемо ми рідним Щорсом. І постає він перед нами у своїй майже 154-річній історії містом-трудівником, а у тяжкі воєнні роки – містом-воїном, містом-солдатом.
Велика Вітчизняна війна понівечила долі мільйонів людей, зруйнувала тисячі населених пунктів та залишила навіки спочивати в землі наших дідів, прадідів, синів. Усвідомити та зрозуміти це можна, пройшовши пам’ятними місцями того героїчного часу.
Пам’ятний знак «Рубіж оборони» встановлений на місці оборонних боїв при в’їзді в м.Щорс зі сторони с.Гвоздиківка у 1988 році. У наше місто німецькі війська увійшли 3 вересня 1941 року. Оборону тримали бійці 21-ї армії 266-ї стрілецької дивізії, якою командував генерал-майор Василь Іванович Неретін. Наприкінці серпня 1941 р. загинуло 40% особового складу дивізії. На підступах до Щорса загинув і сам командир, ім’ям якого в 1985 році названа одна з вулиць міста. На будинку по цій вулиці встановлено меморіальну дошку. Могила Неретіна та братська могила радянських воїнів, які загинули під час боїв за визволення міста, знаходяться біля клубу залізничників. Там поховані командири та бійці 55-ї та 60-ї стрілецьких дивізій Центрального фронту: гвардії полковник П.П. Яковець, полковник Дєєв, капітан Польсемен, капітан Моргулес, гвардії старший лейтенант І.О. Косов, єфрейтор Максимов.
Пам’ятник і могила 33-ох воїнів, померлих від ран в місцевому госпіталі та могила воїнів, які загинули в 1941 р., знаходяться на старому кладовищі по вул. Некрасова.
Не забуває своїх героїв і залізничне депо, встановивши пам’ятник з переліком робітників, які загинули на фронтах Великої Вітчизняної війни. Розміщений на прилеглій території, він виходить на вулицю Залізничну.
До жахливих злочинів фашизму належить винищення евреїв та циган. Так званий голокост - тобто масове знищення людей єврейської національності - проводився окупантами після поневолення будь-якої території України.
Газета «Деснянська правда» від 20 вересня 1944 року писала: « … гітлерівські кати в період окупації м.Щорс з 3 вересня 1941 р. по 21 вересня 1943 р. проводили систематичні масові знищення людей. Так, в листопаді 1941р. були розстріляні всі чоловіки-євреї. В січні 1942 р.було повністю знищене все єврейське населення».
Творча група фільму «Важкий пісок», який знятий за мотивами одноіменного роману нашого земляка А.Н.Рибакова, і розповідає про ті трагічні часи, встановила мармуровий пам’ятник на місці розстрілів євреїв та мирних жителів інших національностей в лісопарку наприкінці вулиці Залізничної. На ньому поряд з православним хрестом зображена шестикутна зірка Давида й навічно викарбовані слова: «Всем жертвам той страшной войны… В этой земле покоится прах сотен наших соотечественников, трагически погибших в 1941-1943 годах. Да святятся их имена!»
З 1944 р. по 1946 р. в Чернігівській області працювала комісія зі збитків, які були нанесені за період окупації, в т.ч. й по Щорському району. В ході її роботи в місцевому лісопарку було встановлено 58 могил з 6205 розстріляними мирними жителями. Відбулося перепоховання останків в окремі могили.
Однією з таких є могила підпільників, біля райполіклініки. Крім того, що йшла визвольна війна, участь в якій брали 2600 жителів Щорса, з них - 1163 – загинули, в місті створилась група опору, підпільні організації. У важких умовах фашистського терору з листопада 1941-го по вересень 1942-го у районі діяла підпільна організація в кількості 47 чоловік, 20 з яких були жителями Щорса.
Місто боролося разом з усією країною. З вини провокатора організація була викрита і майже всі учасники Щорського підпілля були розстріляні 19 вересня 1942 р. в лісопарку. Всі, кого змогли впізнати, поховані в цій могилі, їх імена викарбовані на ній. Поряд знаходиться могила з бюстом підпільниці Ніни Сагайдак, яка була розстріляна 19 травня 1943 року. Після звільнення Щорса в камері смертників бійці прочитали видряпані слова: «За правду сидять, за брехню підносять. Хто буде тут і вийде на волю, - передайте. Ніна Сагайдак. Шістнадцять років. 19.5.1943 р.». А збоку на стіні (іншою рукою) написано: «Шістнадцятирічну Ніну Сагайдак розстріляно».
Могила невідомому солдату та братські могили мирних жителів, розстріляних під час окупації, які знаходяться в лісопарку, будуть ще довго нагадувати нам про ті трагічні часи. Довгоочікуване звільнення прийшло в наше місто 21 вересня 1943 року. Війська 55-ї Стрілецької дивізії під командуванням Героя Радянського Союзу полковника М.Заіюльєва, яка входила до складу 61-ї Армії Центрального фронту, звільнила м.Щорс від фашистських загарбників. В боях за місто відзначився 111-й полк, який підняли в атаку майор Ш. В. Челідзе і замполіт Прохоров. Цей полк першим увірвався в місто і врятував від знищення частину залізничних споруд, замінованих фашистами. Вшановуючи пам’ять героїв-визволителів, одна з вулиць нашого міста була названа іменем 55-ї Стрілецької дивізії. Окрім цього, імена наших героїв-земляків: Н.Сагайдак, М.Кримського, Щорського підпілля теж увіковічені в назвах вулиць рідного міста.
За роки окупації місто було наполовину зруйноване: був знищений пасажирський вокзал, майже всі пристанційні споруди, водонапірні башти, електростанція, виведене із ладу паровозне депо, зірваний міст через Снов, зруйновано багато інших споруд, знищена експозиція музею, спалено 265 житлових будинків та Миколаївську церкву.
Закінчилось жахіття війни, та пам’ятник воїнам-землякам, підпільникам і партизанам, який прикрашає центр нашого міста, вічно буде символом героїзму, мужності й відваги наших людей. До нього несуть квіти діти й онуки переможців, низько вклоняються подвигу незламного народу.
Ю.ДОНЧЕНКО, науковий співробітник Щорського історичного музею
Велика Вітчизняна війна понівечила долі мільйонів людей, зруйнувала тисячі населених пунктів та залишила навіки спочивати в землі наших дідів, прадідів, синів. Усвідомити та зрозуміти це можна, пройшовши пам’ятними місцями того героїчного часу.
Пам’ятний знак «Рубіж оборони» встановлений на місці оборонних боїв при в’їзді в м.Щорс зі сторони с.Гвоздиківка у 1988 році. У наше місто німецькі війська увійшли 3 вересня 1941 року. Оборону тримали бійці 21-ї армії 266-ї стрілецької дивізії, якою командував генерал-майор Василь Іванович Неретін. Наприкінці серпня 1941 р. загинуло 40% особового складу дивізії. На підступах до Щорса загинув і сам командир, ім’ям якого в 1985 році названа одна з вулиць міста. На будинку по цій вулиці встановлено меморіальну дошку. Могила Неретіна та братська могила радянських воїнів, які загинули під час боїв за визволення міста, знаходяться біля клубу залізничників. Там поховані командири та бійці 55-ї та 60-ї стрілецьких дивізій Центрального фронту: гвардії полковник П.П. Яковець, полковник Дєєв, капітан Польсемен, капітан Моргулес, гвардії старший лейтенант І.О. Косов, єфрейтор Максимов.
Пам’ятник і могила 33-ох воїнів, померлих від ран в місцевому госпіталі та могила воїнів, які загинули в 1941 р., знаходяться на старому кладовищі по вул. Некрасова.
Не забуває своїх героїв і залізничне депо, встановивши пам’ятник з переліком робітників, які загинули на фронтах Великої Вітчизняної війни. Розміщений на прилеглій території, він виходить на вулицю Залізничну.
До жахливих злочинів фашизму належить винищення евреїв та циган. Так званий голокост - тобто масове знищення людей єврейської національності - проводився окупантами після поневолення будь-якої території України.
Газета «Деснянська правда» від 20 вересня 1944 року писала: « … гітлерівські кати в період окупації м.Щорс з 3 вересня 1941 р. по 21 вересня 1943 р. проводили систематичні масові знищення людей. Так, в листопаді 1941р. були розстріляні всі чоловіки-євреї. В січні 1942 р.було повністю знищене все єврейське населення».
Творча група фільму «Важкий пісок», який знятий за мотивами одноіменного роману нашого земляка А.Н.Рибакова, і розповідає про ті трагічні часи, встановила мармуровий пам’ятник на місці розстрілів євреїв та мирних жителів інших національностей в лісопарку наприкінці вулиці Залізничної. На ньому поряд з православним хрестом зображена шестикутна зірка Давида й навічно викарбовані слова: «Всем жертвам той страшной войны… В этой земле покоится прах сотен наших соотечественников, трагически погибших в 1941-1943 годах. Да святятся их имена!»
З 1944 р. по 1946 р. в Чернігівській області працювала комісія зі збитків, які були нанесені за період окупації, в т.ч. й по Щорському району. В ході її роботи в місцевому лісопарку було встановлено 58 могил з 6205 розстріляними мирними жителями. Відбулося перепоховання останків в окремі могили.
Однією з таких є могила підпільників, біля райполіклініки. Крім того, що йшла визвольна війна, участь в якій брали 2600 жителів Щорса, з них - 1163 – загинули, в місті створилась група опору, підпільні організації. У важких умовах фашистського терору з листопада 1941-го по вересень 1942-го у районі діяла підпільна організація в кількості 47 чоловік, 20 з яких були жителями Щорса.
Місто боролося разом з усією країною. З вини провокатора організація була викрита і майже всі учасники Щорського підпілля були розстріляні 19 вересня 1942 р. в лісопарку. Всі, кого змогли впізнати, поховані в цій могилі, їх імена викарбовані на ній. Поряд знаходиться могила з бюстом підпільниці Ніни Сагайдак, яка була розстріляна 19 травня 1943 року. Після звільнення Щорса в камері смертників бійці прочитали видряпані слова: «За правду сидять, за брехню підносять. Хто буде тут і вийде на волю, - передайте. Ніна Сагайдак. Шістнадцять років. 19.5.1943 р.». А збоку на стіні (іншою рукою) написано: «Шістнадцятирічну Ніну Сагайдак розстріляно».
Могила невідомому солдату та братські могили мирних жителів, розстріляних під час окупації, які знаходяться в лісопарку, будуть ще довго нагадувати нам про ті трагічні часи. Довгоочікуване звільнення прийшло в наше місто 21 вересня 1943 року. Війська 55-ї Стрілецької дивізії під командуванням Героя Радянського Союзу полковника М.Заіюльєва, яка входила до складу 61-ї Армії Центрального фронту, звільнила м.Щорс від фашистських загарбників. В боях за місто відзначився 111-й полк, який підняли в атаку майор Ш. В. Челідзе і замполіт Прохоров. Цей полк першим увірвався в місто і врятував від знищення частину залізничних споруд, замінованих фашистами. Вшановуючи пам’ять героїв-визволителів, одна з вулиць нашого міста була названа іменем 55-ї Стрілецької дивізії. Окрім цього, імена наших героїв-земляків: Н.Сагайдак, М.Кримського, Щорського підпілля теж увіковічені в назвах вулиць рідного міста.
За роки окупації місто було наполовину зруйноване: був знищений пасажирський вокзал, майже всі пристанційні споруди, водонапірні башти, електростанція, виведене із ладу паровозне депо, зірваний міст через Снов, зруйновано багато інших споруд, знищена експозиція музею, спалено 265 житлових будинків та Миколаївську церкву.
Закінчилось жахіття війни, та пам’ятник воїнам-землякам, підпільникам і партизанам, який прикрашає центр нашого міста, вічно буде символом героїзму, мужності й відваги наших людей. До нього несуть квіти діти й онуки переможців, низько вклоняються подвигу незламного народу.
Ю.ДОНЧЕНКО, науковий співробітник Щорського історичного музею
Комментариев нет:
Отправить комментарий