У Щорсі минулого тижня мерія закликала долучитися до благоустрою рідного міста. Ідея цього заходу для кожного нашого земляка зрозуміла: усвідомити спільний обов’язок громади в питанні наведення порядку і власноруч зробити щось корисне для тутешніх вулиць, парків та скверів. Весняна природа знову нагадує, що проблема впорядкування населеного пункту є дуже актуальною.
У неділю гурт однодумців-щорсівчан вирішив продовжити озеленення місцевості біля ставка, що знаходиться на виїзді з міста до Гвоздиківки. (Цю водойму ентузіастами з числа навколишніх мешканців було розчищено й доведено до ладу пару років тому й перетворено на перспективне місце відпочинку. Лишилося продумати, як окультурити прилеглу територію). І ось після недільної акції понад берегом ставка дерев стало більше. Як розповів „Променю” громадський активіст В.Єрмоленко, позаторік люди засадили прибережну смугу кизилом, барбарисом, туєю, калиною і декоративною вербою. А цього разу вирішили створити сад. Запаслися саджанцями абрикоси, персика, черешні, смородини – і гуртом стали до роботи. У найближчих планах – обладнати дитячий гральний майданчик з гойдалками і гіркою, встановити більше лавочок. Спортмайданчик вже є. У теплу пору року у водоймі можна купатися, вода тут хороша. Коли проводили розчистку дна то нарахували понад п’ятдесят маленьких джерел. До речі, цікавий збіг обставин: у В.Єрмоленка – більш як півсотні однодумців, які в тій чи іншій мірі підтримали його ініціативу з благоустрою місцевості. (Хто – особистою трудоучастю, хто – матеріально або просто морально). Днями випала нагода поспілкуватися з частиною цих людей. Вони зібралися біля ставка і щиро раділи, бачачи зроблене власними силами. На прохання розповісти, що спонукало їх до наведення порядку, довелося почути: „Говорити нема чого, треба бачити”. І дійсно – ця місцина на околиці справляє напрочуд приємне враження. А ті наші земляки, які перетворили колишній смітник на міні-парк, праві: все пізнається в порівнянні. Можна згадати, як було тут колись, і як є нині. „Мала Горбаха” зникла. Стало гарно, акуратно. „Досить слухати розповіді про те, що десь за кордоном чистота. Треба її наводити самим, і самим також слідкувати за порядком”, - вважають люди, які прагнуть зробити життя у місті кращим. Щоправда, не всім мешканцям сусідніх вулиць сподобалася така ініціатива. Декілька осіб поставили під сумнів законність благоустрою території, розчистки ставка і вирубки старих дерев, почали скаржитися до різних інстанцій. Висловлювали думку, що хтось хоче цю місцевість приватизувати. (З’ясувалося згодом, що це хибне припущення). Звісно, вони могли б витратити свій час більш ефективно, скажімо – долучившись до роботи з благоустрою міста, але... Словом, ця ситуація ще раз нагадала про існування відомого правила життя: свій слід на землі лишають ті, хто щось робить, а не просто розмовляє. Хоча, треба визнати, критика теж стала в нагоді: тепер правомочність робіт біля ставка підтверджена документально.
І є у місті ще один приклад - цього разу негативний. По вулиці 55-ої Стрілецької дивізії, біля школи №1, стоїть колишня торгова точка споживчої кооперації. (Колись там торгували овочами й приймали порожні пляшки). Вона не діє вже понад двадцять років. Приміщення давно перетворилося на смітник. Деякі „творчо обдаровані” громадяни тишком-нишком закидають туди свій непотріб. Довкола будівлі повиростали деревця-самосійки, після чого місцина перетворилася на справжні нетрі. (Біля навчального закладу!). Виникає логічне запитання: чому тут досі не наведено порядок? Хоча спочатку треба з’ясувати – кому ця споруда належить. Довелося зателефонувати голові міського споживчого товариства, депутату міськради О.І. Науменку й запитати в нього. Він розповів, що ще майже десять років тому система споживчого товариства вирішила продати деякі об’єкти, використання яких не приносило прибутку. Саме тоді торгову точку по вулиці 55-ої Стрілецької дивізії (біля школи) купив один мешканець Щорса.
Однак, як бачимо, відтоді він так і не розпочав використовувати цю будівлю. Чому? Питання слід поставити йому особисто. До того ж саме він тепер є відповідальним за прибирання території, прилеглої до об’єкта, і вивіз накопиченого сміття. Ось лише де тепер його знайти? Якщо інспектор з благоустрою не зможе встановити його місцеперебування – щоб спонукати до наведення порядку, то вже тоді доведеться через газету звертатися до громадськості – може, люди підкажуть, де знаходиться власник смітника? Можливо, саме громадська думка змусить деяких захланих громадян переглянути свої погляди на життя?
Схоже, в нашому місті є достатньо людей з сучасним і прогресивним мисленням, здатних щось зробити на користь громади. Хоча вистачає і тих, які продовжують, чесно кажучи, „свинячити”. Однак хочеться, щоб перших ставало більше, а других – менше.
Олег МІРОШНИЧЕНКО
Фото автора
У неділю гурт однодумців-щорсівчан вирішив продовжити озеленення місцевості біля ставка, що знаходиться на виїзді з міста до Гвоздиківки. (Цю водойму ентузіастами з числа навколишніх мешканців було розчищено й доведено до ладу пару років тому й перетворено на перспективне місце відпочинку. Лишилося продумати, як окультурити прилеглу територію). І ось після недільної акції понад берегом ставка дерев стало більше. Як розповів „Променю” громадський активіст В.Єрмоленко, позаторік люди засадили прибережну смугу кизилом, барбарисом, туєю, калиною і декоративною вербою. А цього разу вирішили створити сад. Запаслися саджанцями абрикоси, персика, черешні, смородини – і гуртом стали до роботи. У найближчих планах – обладнати дитячий гральний майданчик з гойдалками і гіркою, встановити більше лавочок. Спортмайданчик вже є. У теплу пору року у водоймі можна купатися, вода тут хороша. Коли проводили розчистку дна то нарахували понад п’ятдесят маленьких джерел. До речі, цікавий збіг обставин: у В.Єрмоленка – більш як півсотні однодумців, які в тій чи іншій мірі підтримали його ініціативу з благоустрою місцевості. (Хто – особистою трудоучастю, хто – матеріально або просто морально). Днями випала нагода поспілкуватися з частиною цих людей. Вони зібралися біля ставка і щиро раділи, бачачи зроблене власними силами. На прохання розповісти, що спонукало їх до наведення порядку, довелося почути: „Говорити нема чого, треба бачити”. І дійсно – ця місцина на околиці справляє напрочуд приємне враження. А ті наші земляки, які перетворили колишній смітник на міні-парк, праві: все пізнається в порівнянні. Можна згадати, як було тут колись, і як є нині. „Мала Горбаха” зникла. Стало гарно, акуратно. „Досить слухати розповіді про те, що десь за кордоном чистота. Треба її наводити самим, і самим також слідкувати за порядком”, - вважають люди, які прагнуть зробити життя у місті кращим. Щоправда, не всім мешканцям сусідніх вулиць сподобалася така ініціатива. Декілька осіб поставили під сумнів законність благоустрою території, розчистки ставка і вирубки старих дерев, почали скаржитися до різних інстанцій. Висловлювали думку, що хтось хоче цю місцевість приватизувати. (З’ясувалося згодом, що це хибне припущення). Звісно, вони могли б витратити свій час більш ефективно, скажімо – долучившись до роботи з благоустрою міста, але... Словом, ця ситуація ще раз нагадала про існування відомого правила життя: свій слід на землі лишають ті, хто щось робить, а не просто розмовляє. Хоча, треба визнати, критика теж стала в нагоді: тепер правомочність робіт біля ставка підтверджена документально.
І є у місті ще один приклад - цього разу негативний. По вулиці 55-ої Стрілецької дивізії, біля школи №1, стоїть колишня торгова точка споживчої кооперації. (Колись там торгували овочами й приймали порожні пляшки). Вона не діє вже понад двадцять років. Приміщення давно перетворилося на смітник. Деякі „творчо обдаровані” громадяни тишком-нишком закидають туди свій непотріб. Довкола будівлі повиростали деревця-самосійки, після чого місцина перетворилася на справжні нетрі. (Біля навчального закладу!). Виникає логічне запитання: чому тут досі не наведено порядок? Хоча спочатку треба з’ясувати – кому ця споруда належить. Довелося зателефонувати голові міського споживчого товариства, депутату міськради О.І. Науменку й запитати в нього. Він розповів, що ще майже десять років тому система споживчого товариства вирішила продати деякі об’єкти, використання яких не приносило прибутку. Саме тоді торгову точку по вулиці 55-ої Стрілецької дивізії (біля школи) купив один мешканець Щорса.
Однак, як бачимо, відтоді він так і не розпочав використовувати цю будівлю. Чому? Питання слід поставити йому особисто. До того ж саме він тепер є відповідальним за прибирання території, прилеглої до об’єкта, і вивіз накопиченого сміття. Ось лише де тепер його знайти? Якщо інспектор з благоустрою не зможе встановити його місцеперебування – щоб спонукати до наведення порядку, то вже тоді доведеться через газету звертатися до громадськості – може, люди підкажуть, де знаходиться власник смітника? Можливо, саме громадська думка змусить деяких захланих громадян переглянути свої погляди на життя?
Схоже, в нашому місті є достатньо людей з сучасним і прогресивним мисленням, здатних щось зробити на користь громади. Хоча вистачає і тих, які продовжують, чесно кажучи, „свинячити”. Однак хочеться, щоб перших ставало більше, а других – менше.
Олег МІРОШНИЧЕНКО
Фото автора
Комментариев нет:
Отправить комментарий