Жити в райцентрі і не думати про село свого дитинства приватний підприємець Надія Атрощенко не могла. І хоча в її маленькій Безуглівці з рідних майже нікого не зосталося, туди все одно тягнуло й тягне, немов магнітом. Казала, що коли донедавна заходила на сільський цвинтар – серце кров’ю обливалося й від болю паморочилося в голові. Там все після великої пожежі 1996 року таке захаращене, заросле самосійкою й бур’янами у людський зріст!
Вирішила: обов’язково організує великий суботник, знайде підмогу, аби ситуацію якось змінити, надолужити згаяне часом.
Першим, хто зрозумів та підтримав, був її чоловік Олександр Іванович, а згодом до справи долучилися Леонід Семак та Віктор Рубан інші небайдужі земляки. Серед них – нинішні щорсівчани Федір Апанасько, Наталія Маклюк, Валентина Мінченко, місцеві жителі Сергій Бабич, Володимир Семак, Петро Лінський, Віктор Пастушенко, Микола Мороз, Юрій Коротиш, які – хто чим і як міг – взялися розчищати від захаращеності це кладовище. Вивезли трактором більше тридцяти причепів мотлоху, у тому числі і сухих обрубаних гілок аварійних дерев і запланували до Великодня ще й загородити стареньке кладовище, а тоді й пофарбувати. Фарбу сім’я Атрощенків закупила за власні кошти, як і солярку для роботи транспорту. Добру ініціативу земляків радо підтримав сільський голова Леонід Мороз, інші активісти громади. Всі гуртом вони взяли і зробили справу, якою по праву можна пишатися.
Подружжя ж Атрощенків себе в цій справі не виділяє, вважаючи зроблене - обов’язком, честю. Натомість пропонують й іншим задуматися над життєвими пріоритетами, тим, який слід залишать на цій землі.
Олена КОМПАНЕЦЬ
Вирішила: обов’язково організує великий суботник, знайде підмогу, аби ситуацію якось змінити, надолужити згаяне часом.
Першим, хто зрозумів та підтримав, був її чоловік Олександр Іванович, а згодом до справи долучилися Леонід Семак та Віктор Рубан інші небайдужі земляки. Серед них – нинішні щорсівчани Федір Апанасько, Наталія Маклюк, Валентина Мінченко, місцеві жителі Сергій Бабич, Володимир Семак, Петро Лінський, Віктор Пастушенко, Микола Мороз, Юрій Коротиш, які – хто чим і як міг – взялися розчищати від захаращеності це кладовище. Вивезли трактором більше тридцяти причепів мотлоху, у тому числі і сухих обрубаних гілок аварійних дерев і запланували до Великодня ще й загородити стареньке кладовище, а тоді й пофарбувати. Фарбу сім’я Атрощенків закупила за власні кошти, як і солярку для роботи транспорту. Добру ініціативу земляків радо підтримав сільський голова Леонід Мороз, інші активісти громади. Всі гуртом вони взяли і зробили справу, якою по праву можна пишатися.
Подружжя ж Атрощенків себе в цій справі не виділяє, вважаючи зроблене - обов’язком, честю. Натомість пропонують й іншим задуматися над життєвими пріоритетами, тим, який слід залишать на цій землі.
Олена КОМПАНЕЦЬ
Комментариев нет:
Отправить комментарий