У нашому районі через кожен населений пункт протікає рівчак чи маленька річечка. Вони поповнюють річку Снов, яка в свою чергу – Десну, з котрої люди п’ють воду (Київ, принаймні, постачається деснянською водою). Одначе почасти ми бездумно й до деякої міри злочинно забруднюємо ці джерела води. Згадаймо, приміром, рівчак, що протікає у нашому місті городами за вулицею Богдана Хмельницького. Усеньке літо ті, хто тут мешкає й обробляє городи, зносять у рівчак сміття і непотріб, а восени – рештки рослин.
Те ж саме спостерігається й у селі Камка: на березі рівчака влаштовують смітники, виливають помиї, миють після перевезення гною причепи, викидають дохлих тварин. Особливо багато там пластикових пляшок. Втім, не лише там. Щось подібне спостерігається чи не в кожному селі.
На рівчаках стоять шлюзи, мости. З мостів знімають перила. Так само здавачами металолому по-варварськи знищуються такі дороговартісні об’єкти, як шлюзи. Згадаймо, що частину шлюзів утримує держава, а решта була на балансі колгоспів. Коли колгоспи припинили своє існування, шлюзи стали нічиїми. І хоча вони знаходяться на території сільрад, але цікавлять здебільшого браконьєрів.
Так, два роки тому в селі Іванівка підігнали автівку, зачепили тросом шлюз і повністю зруйнували його. У тій же Іванівці ліворуч при в’їзді в село стоїть шлюз. Позаторік його не змогли відкрити, тож не придумали нічого розумнішого, ніж пробити бетонну основу й таким чином спустити воду. А минулого року всю воду в рівчаках Іванівки й Софіївки спустили, щоб виловити рибу.
У 2010 році під приводом прокладання кабелю у Камці з канави спустили воду. Було виловлено всю рибу й знищено всіх бобрів. Знайомий хлопчик розповів, що найбільшого бобра убив «дядько Володя з Петрівки». Упродовж кількох місяців канаву не наповнювала вода… Від Шкоробова до Сновського біжить маленький рівчачок. У селі Михайлівка місцеві мешканці одного дня обкопали шлюзи, щоб спустити воду й виловити рибу.
На численних рівчаках, що течуть територією нашого району, є чимало озер. Вони є власністю сільрад, які ледве зводять кінці з кінцями. Здавалося б, оренда озер і ставків – прибуткова справа. Але чомусь у деяких сільрадах видають фізичним особам лиш на 1 рік довідки про оренду водойм. Ті в свою чергу запускають (чи ні) малька, але сітки стоять в озерах день і ніч, зиму й літо. Таким чином сільради узаконюють браконьєрство і звільняють людей від відповідальності за законами нашої країни. Між тим, за вилов риби сіткою передбачається позбавлення волі на 3 роки. А при господарському підході водойми могли б давати великі прибутки, сільради мали б значне поповнення своїх бюджетів.
Свого часу ще до проголошення незалежної України в кожному районі створювалися водойми: у Корюківці біля паперової фабрики, у Мені – в центрі міста, у Городні – озеро Черемошне. А наша районна влада тоді виявила ініціативи, понадіявшись на р.Снов. Зараз річка обміліла, рибу винищили електровудочками. Любителям рибного лову ніде посидіти з вудочками. Озера захоплені спритниками, тож риболовля на них коштує великих грошей. А один дачник у Старих Боровичах на рівчаку створив озеро, підняв дамбу, перекрив доступ води в Снов, чим порушив екологічну систему. Навесні риба заходила в цей рівчак на нерест, а нині це неможливо.
Взагалі екологічна служба могла б зробити в нашому районі багато несподіваних відкриттів.
В.МАРЧЕНКО
Те ж саме спостерігається й у селі Камка: на березі рівчака влаштовують смітники, виливають помиї, миють після перевезення гною причепи, викидають дохлих тварин. Особливо багато там пластикових пляшок. Втім, не лише там. Щось подібне спостерігається чи не в кожному селі.
На рівчаках стоять шлюзи, мости. З мостів знімають перила. Так само здавачами металолому по-варварськи знищуються такі дороговартісні об’єкти, як шлюзи. Згадаймо, що частину шлюзів утримує держава, а решта була на балансі колгоспів. Коли колгоспи припинили своє існування, шлюзи стали нічиїми. І хоча вони знаходяться на території сільрад, але цікавлять здебільшого браконьєрів.
Так, два роки тому в селі Іванівка підігнали автівку, зачепили тросом шлюз і повністю зруйнували його. У тій же Іванівці ліворуч при в’їзді в село стоїть шлюз. Позаторік його не змогли відкрити, тож не придумали нічого розумнішого, ніж пробити бетонну основу й таким чином спустити воду. А минулого року всю воду в рівчаках Іванівки й Софіївки спустили, щоб виловити рибу.
У 2010 році під приводом прокладання кабелю у Камці з канави спустили воду. Було виловлено всю рибу й знищено всіх бобрів. Знайомий хлопчик розповів, що найбільшого бобра убив «дядько Володя з Петрівки». Упродовж кількох місяців канаву не наповнювала вода… Від Шкоробова до Сновського біжить маленький рівчачок. У селі Михайлівка місцеві мешканці одного дня обкопали шлюзи, щоб спустити воду й виловити рибу.
На численних рівчаках, що течуть територією нашого району, є чимало озер. Вони є власністю сільрад, які ледве зводять кінці з кінцями. Здавалося б, оренда озер і ставків – прибуткова справа. Але чомусь у деяких сільрадах видають фізичним особам лиш на 1 рік довідки про оренду водойм. Ті в свою чергу запускають (чи ні) малька, але сітки стоять в озерах день і ніч, зиму й літо. Таким чином сільради узаконюють браконьєрство і звільняють людей від відповідальності за законами нашої країни. Між тим, за вилов риби сіткою передбачається позбавлення волі на 3 роки. А при господарському підході водойми могли б давати великі прибутки, сільради мали б значне поповнення своїх бюджетів.
Свого часу ще до проголошення незалежної України в кожному районі створювалися водойми: у Корюківці біля паперової фабрики, у Мені – в центрі міста, у Городні – озеро Черемошне. А наша районна влада тоді виявила ініціативи, понадіявшись на р.Снов. Зараз річка обміліла, рибу винищили електровудочками. Любителям рибного лову ніде посидіти з вудочками. Озера захоплені спритниками, тож риболовля на них коштує великих грошей. А один дачник у Старих Боровичах на рівчаку створив озеро, підняв дамбу, перекрив доступ води в Снов, чим порушив екологічну систему. Навесні риба заходила в цей рівчак на нерест, а нині це неможливо.
Взагалі екологічна служба могла б зробити в нашому районі багато несподіваних відкриттів.
В.МАРЧЕНКО
Комментариев нет:
Отправить комментарий