Успішно закінчивши Конотопське медучилище, фельдшер Євген Пій розпочав свою трудову діяльність у хірургічному відділенні ЦРЛ. Праця у перев’язочній не для тих, у кого слабкі нерви. Однак іще студентом особливо ретельно вчився накладати шви. Із щирою вдячністю згадує, як завідуючий хірургічним відділенням М.П. Парфенюк іноді брав меткого хлопця асистентом.
На відміну від багатьох сучасних юнаків Женя дуже хотів служити в армії. Молодший сержант сім днів не дотяг до року. За цей час чотири місяці в начальній частині пройшли з великою користю: опановував науку надавати допомогу при кульових пораненнях, транспортування поранених тощо. Згодом фельдшер військового госпіталю навчального центру «Десна» служив на «Швидкій допомозі», яка обслуговувала близько 10 тисяч військових і мирних жителів.
У квітні минулого року, повернувшись до мирної праці, Євген став медбратом у процедурній терапевтичного відділення. Ті з наших читачів, кому довелося лікуватися тут, знають, яке колосальне навантаження несуть саме ці фахівці. Щодня потрібно поставити десятки крапельниць, зробити сотні уколів. Оскільки усі ці процедури не з приємних, хворі нервуються. Але Женя має легку вдачу: доброзичливий, відкритий, комунікабельний – він дуже просто знаходить спільну мову з людьми.
Старша медична сестра відділення А.А. Лагута сьогодні не нахвалиться мед-братом: старанний, грамотний фахівець, моторний, уважний, пунктуальний, дотримується медичної етики і санепідрежиму. До схвальних слів Алли Анатоліївни приєднується і завідуюча терапією Тетяна В’ячесла-вівна Куценко:
- Усі лікарські призначення виконує ретельно, обов’язково перепитає, уточнить. Але головне в нашій роботі, що Женя дуже добрий. Його люблять і паці-єнти, і колеги по відділенню.
Самому Євгену Пію його робота дуже подобається, як і доброзичливий та дружний колектив терапевтичного відділення. Чітка організація праці, плановість, без істерії та непродуктивного смикання. Цілком влаштовує мед-брата й графік його роботи.
- Ще якби вчасно зарплату видавали, - посміхається Євген. – І щоби зарплата була вагоміша…
Хлопець мріє продовжити навчання у медичному інституті, хоче будь-що набути професію лікаря. Торік він пробував свої сили, успі-шно склав іспити, його зарахували на навчання за контрактом. Але, зваживши можливості, Євген зрозумів, що без спонсорів його сім’ї не під силу оплачувати багаторічне навчання. Між тим, його пацієнти стверджують, що він був би лікарем за покликанням, за велінням серця.
- Хочеться сподіватися, - каже колишня пацієнтка Є.М. Пія жителька міста М.І. Алимова, - що знайдуться люди, котрим не байдужа доля не лише доброго хлопчини, а й нашої лікарні, й допоможуть Жені здобути професію лікаря. Будемо сподіватися на це й ми.
Валентина ВОЛОКУШИНА
Фото автора
Комментариев нет:
Отправить комментарий