Сенс життя – діти

Кожного, хто в’їжджає до Чепельова, зустрічає веселий будиночок родини Ващенків. З любов’ю пофарбований яскравими кольорами, на шибках веранди тішать око усміхнене сонечко й літні квіти. До речі, з ранньої весни до пізньої осені у клумбі цвітуть пишні та вишукані, а поряд - скромні, але такі милі серцю тюльпани, чорнобривці й айстри. По всьому зрозуміло, що господиня залюблена в квіти. І в домі у неї справжній квітник: три донечки й синочок.
Вони представляються по черзі: Аня – 8 років, Віка -7 років, Вова – 5 років, Маша – 1 рочок. Найбідовіша Аня. Вона встигає заспокоїти Машу, відповідати замість мами на запитання, розповісти, що найбільше любить бутерброди з часником. Це коли зайшла мова про те, як усією сім’єю варили багату кутю, готували на Святвечір дванадцять пісних страв.
Попри те, що тато, Віктор Григорович, і матуся – Олена Михайлівна зараз ніде не працюють, день за днем минають у пос-тійних клопотах. Батько більше уваги приділяє господарству. Дві корови, кобила, в’єтнамські поросята, птиця потребують багато уваги. До того ж він – майстер на всі руки: сам уміє піч чи грубку скласти (до речі, у хаті так тепло, що діти бігають босоніж), збудував сарай, поставив паркани, відремонтував хату, яка кілька років була нежилою. Матусі вистачає роботи в домі. Обіпрати, нагодувати чималеньку сімейку, дати всьому лад – так непомітно день минає.
Олена з Віктором познайомилися в Чепельові, де вона з батьками жила, а він з Кучинівки їздив на роботу. Заміж забрав до Кучинівки, там у них народилося троє старшеньких. Це Маша – чепелівська дитина. Вона з матусею поки що вдома, а Аня, Віка й Вова щоранку шкільним автобусом вирушають до Сновського до школи та в дитсадок.
Бабуся Катя і дідусь Михайло (Оленині батьки) часті гості малечі, живуть майже поряд. І діти полюбляють забігати до них. У свого чергу тесть із тещею не нахваляться зятем: роботящий, усе вміє, про велику сімейку дбає. Та й донька неабияка господиня – любить побалувати дітей і чоловіка смаколиками. До Різдва порося закололи, мама виконувала усі забаганки доньок і сина. Дівчатка допомагали їй.
Взагалі ця дружна сімейка завжди разом. Улітку татко накосить, а всі гуртом сушать і згрібають сіно. І на городі всім є робота. Цікавлюся, хто з дітей ким хоче стати в дорослому житті.
- Я – зубним лікарем, - першою відповідає метка Аня. – Молочні зуби я сама собі вириваю.
- Дояркою, як мама, - лаконічно мовить мовчазна Віка.
- Трактористом, як дід, - говорить Вова, а потім вагається, - або міліціонером!
- Маші ще рано задумуватися над такими складними питаннями, бо вона ще лише пізнає світ, радо посміхається. М.І. Мороз – сільський голова живе по сусідству й поважає молоду сім’ю за працелюбство. Бо Ващенки – активні здавачі молока, у всьому підтримують сільську громаду, ростять дітей, роблять кращим цей світ, навчають сина і доньок простим одвічним житейським премудростям.
Валентина ВОЛОКУШИНА
Фото автора