Після кількарічної перерви у Нових Боровичах нарешті з’явився свій лікар. Ще минулого року, 1 серпня, до села приїхав працювати В.М. Клюсовець. Йому 33 роки, свого часу він закінчив військово-медичну академію. До того, як потрапити на ниву сільської медицини, був терапевтом в армійському госпіталі. У 2008 році в складі українського військового миротворчого контингенту ООН служив на території Ліберії (Африка).
За Новоборовицькою лікарською амбулаторією закріплені понад дві тисячі мешканців з восьми навколишніх населених пунктів. Тут дійсно – без лікаря складно. Коли торік улітку почали розповідати, що в селі працює терапевт з Чернігова – багато хто здивувався: тут місцевий не кожен схоче лікарювати, аж раптом - приїжджий… Але поступово подив змінився на позитивні відгуки. Добре ж відомо, що найкраще про медичного працівника скаже саме пацієнт. Люди розповідали: Віталій Миколайович – чемний і уважний фахівець, коли треба, то у вихідні та вночі на допомогу прийде. У разі необхідності дасть пораду і по телефону. Живе з дружиною у винайнятій хаті, по селу їздить велосипедом…
То що ж привело мешканця обласного центру до Нових Борович? На таке пряме запитання В.М. Клюсовець навіть без тіні сумніву відповів: «Можливо, романтика. Хотілося спробувати себе у сільській медицині, адже тут робота виходить далеко поза межі моєї спеціальності – терапії. Були нагоди попрактикуватися в травматології, неврології, хірургії. Взагалі працювати цікаво, особливо, коли є очевидний результат. Скажімо, вдалося вилікувати в однієї людини трофічні виразки, яких до того не вдавалося позбутися протягом тривалого часу. Або ще один випадок: пацієнтку з юних років мучив головний біль, медикаментозне лікування бажаного ефекту не приносило. Проте згодом було з’ясовано, що причина хвороби – у проблемах з шийною ділянкою хребта. Тільки-но за допомогою спеціальних вправ було «усунуто хребетну проблему» - головний біль теж зник.
Загалом за день на прийом приходить від 5-10 до 30-40 пацієнтів. Основні проблеми – болить спина, серце турбує, тиск «стрибає». Стосовно умов лікування хворих, то хотілося б мати в амбулаторії більше діагностичного обладнання. Та й наявний кардіограф відремонтувати, бо стоїть поламаний. Хоча спочатку, як почав працювати, навіть не увесь потрібний інструмент був».
Коли ми спитали у Віталія Миколайовича про перші враження від новоборовицької дійсності, він на мить замислившись, сказав: «Дуже запам’яталося, як ще на першому тижні моєї роботи в селі були нічні пологи, о другій годині ночі. А так… Швидко відкрив для себе деякі особливості менталітету місцевих мешканців. Зокрема, те, що вони стійкі, не надто вимогливі до охорони здоров’я. Хоча це й не завжди йде їм на користь».
Наостанок саме-собою виникло запитання – чи довго планує працювати В.М. Клюсовець у Нових Боровичах? «Хто його зна», - відповів співрозмовник. «Це вже життя покаже, бо лікарі потрібні скрізь. Зрештою, моя прабабця родом з цього села, а прадід – зі Щорса, тож тутешній край не чужий для мене. Однак як складеться майбутнє – покаже час».
Олег МІРОШНИЧЕНКО
За Новоборовицькою лікарською амбулаторією закріплені понад дві тисячі мешканців з восьми навколишніх населених пунктів. Тут дійсно – без лікаря складно. Коли торік улітку почали розповідати, що в селі працює терапевт з Чернігова – багато хто здивувався: тут місцевий не кожен схоче лікарювати, аж раптом - приїжджий… Але поступово подив змінився на позитивні відгуки. Добре ж відомо, що найкраще про медичного працівника скаже саме пацієнт. Люди розповідали: Віталій Миколайович – чемний і уважний фахівець, коли треба, то у вихідні та вночі на допомогу прийде. У разі необхідності дасть пораду і по телефону. Живе з дружиною у винайнятій хаті, по селу їздить велосипедом…
То що ж привело мешканця обласного центру до Нових Борович? На таке пряме запитання В.М. Клюсовець навіть без тіні сумніву відповів: «Можливо, романтика. Хотілося спробувати себе у сільській медицині, адже тут робота виходить далеко поза межі моєї спеціальності – терапії. Були нагоди попрактикуватися в травматології, неврології, хірургії. Взагалі працювати цікаво, особливо, коли є очевидний результат. Скажімо, вдалося вилікувати в однієї людини трофічні виразки, яких до того не вдавалося позбутися протягом тривалого часу. Або ще один випадок: пацієнтку з юних років мучив головний біль, медикаментозне лікування бажаного ефекту не приносило. Проте згодом було з’ясовано, що причина хвороби – у проблемах з шийною ділянкою хребта. Тільки-но за допомогою спеціальних вправ було «усунуто хребетну проблему» - головний біль теж зник.
Загалом за день на прийом приходить від 5-10 до 30-40 пацієнтів. Основні проблеми – болить спина, серце турбує, тиск «стрибає». Стосовно умов лікування хворих, то хотілося б мати в амбулаторії більше діагностичного обладнання. Та й наявний кардіограф відремонтувати, бо стоїть поламаний. Хоча спочатку, як почав працювати, навіть не увесь потрібний інструмент був».
Коли ми спитали у Віталія Миколайовича про перші враження від новоборовицької дійсності, він на мить замислившись, сказав: «Дуже запам’яталося, як ще на першому тижні моєї роботи в селі були нічні пологи, о другій годині ночі. А так… Швидко відкрив для себе деякі особливості менталітету місцевих мешканців. Зокрема, те, що вони стійкі, не надто вимогливі до охорони здоров’я. Хоча це й не завжди йде їм на користь».
Наостанок саме-собою виникло запитання – чи довго планує працювати В.М. Клюсовець у Нових Боровичах? «Хто його зна», - відповів співрозмовник. «Це вже життя покаже, бо лікарі потрібні скрізь. Зрештою, моя прабабця родом з цього села, а прадід – зі Щорса, тож тутешній край не чужий для мене. Однак як складеться майбутнє – покаже час».
Олег МІРОШНИЧЕНКО
Комментариев нет:
Отправить комментарий