У понеділок голова райдержадміністрації П.Л. Мірошниченко, голова райради І.Г. Орда і представники райвійськкомату побували в Займищі, де провідали родину загиблого торік під Донецьким аеропортом танкіста Юрія Костюченка.
Усі разом вони прийшли на сільське кладовище, де знайшов свій останній спочинок наш земляк, хвилиною мовчання вшанувавши його пам’ять. На могилу солдата були покладені квіти. Саме того дня йому виповнилося б 38 років. Але він поліг на полі бою, захищаючи від загарбників Україну. Про наших бійців правильно кажуть, що вони воюють усупереч страху смерті. І саме тому українська армія рано чи пізно, але здобуде перемогу. Її сила – саме у таких простих хлопцях, яким був Юрій Костюченко...
У хаті Марії Петрівни Костюченко (матері загиблого солдата) на столі, під іконами, стоять фотографії сина і ще двох полеглих хлопців з його екіпажу (з Ічнянського та Талалаївського районів).
Перед тим, як лягти спати, вона може ніби поговорити з Юрієм, помолитися за упокій його душі.
І тому зараз доречним буде кожному, хто прочитав ці рядки, теж вознести молитву до Господа Бога за тих, хто нині на фронті, за тих, хто зараз в бою, за тих, хто віддав життя за свій народ. А ще нам треба неодмінно зберегти пам’ять про кожного захисника Вітчизни, чия кров пролилася на рідну землю. Зрештою, людина живе доти, доки живими є спогади про неї...
Усі разом вони прийшли на сільське кладовище, де знайшов свій останній спочинок наш земляк, хвилиною мовчання вшанувавши його пам’ять. На могилу солдата були покладені квіти. Саме того дня йому виповнилося б 38 років. Але він поліг на полі бою, захищаючи від загарбників Україну. Про наших бійців правильно кажуть, що вони воюють усупереч страху смерті. І саме тому українська армія рано чи пізно, але здобуде перемогу. Її сила – саме у таких простих хлопцях, яким був Юрій Костюченко...
У хаті Марії Петрівни Костюченко (матері загиблого солдата) на столі, під іконами, стоять фотографії сина і ще двох полеглих хлопців з його екіпажу (з Ічнянського та Талалаївського районів).
Перед тим, як лягти спати, вона може ніби поговорити з Юрієм, помолитися за упокій його душі.
І тому зараз доречним буде кожному, хто прочитав ці рядки, теж вознести молитву до Господа Бога за тих, хто нині на фронті, за тих, хто зараз в бою, за тих, хто віддав життя за свій народ. А ще нам треба неодмінно зберегти пам’ять про кожного захисника Вітчизни, чия кров пролилася на рідну землю. Зрештою, людина живе доти, доки живими є спогади про неї...
Комментариев нет:
Отправить комментарий