А як у Литві?

Свого часу інформаційна агенція УНІАН поширила матеріал про процес заборони нацистської та комуністичної символіки в Литві.



Свій коментар з цього приводу дав литовський депутат Європарламенту Пятрас Ауштравічюс. Ухвалений українським парламентом Закон про засудження нацистського і комуністичного тоталітарних режимів та заборону їхньої символіки не є чимось новим у світі. Подібні правові норми діють в Угорщині, Молдавії, Латвії, Грузії, Польщі, Чехії, Естонії. У багатьох країнах, як нацизм, так і комунізм, принесли народам безліч страждань, мільйони людей були вбиті або репресовані. Тому вони мають право на пам’ять і повагу до своєї історії. У Литві пам’ятники радянського періоду були демонтовані доволі швидко, їх звезли в спеціальні місця й створили музеї під відкритим небом. Для наочності поруч з монументами Леніну чи Дзержинському встановлено і вагон, яким людей депортували до Сибіру. Також діє їдальня в радянському стилі – з металевими тарілками, склянками-„гранчаками”, горілкою, оселедцем. Тобто створена цілісна картина минулого. Разом з тим у Литві прагматично ставляться до питання особистого використання радянської символіки. Скажімо, якщо ветеран ІІ-ої світової війни носить свої ордени та медалі – то це цілком нормально. Якщо він отримав нагороди дійсно за особисті заслуги або подвиги на полі бою – до такого слід ставитися з пошаною. Однак якщо хтось почне ходити вулицею з червоним прапором і закликати приєднати Литву до Росії, повернути литовців у „братню” сім’ю народів” – то це матиме для нього юридичні наслідки. До речі, так само, як і для мешканця Берліна, який би надумав пересуватися Німеччиною, тримаючи штандарт з нацистською свастикою.
Згідно із законодавством процес перейменування міста Щорс, деяких вулиць у ньому, а також окремих вулиць в селах району належить до компетенції органів самоврядування – міської ради та сільських рад. Саме вони і ухвалюватимуть відповідні рішення.