Їх вулиця далеко від центру села, але випадкові проїжджі, чий шлях хоч раз проліг повз квітучий двір Богдановських, зачудовано пригальмовують, а то й зупиняються. Попри те, що в Україні чи не кожна господиня заквітчує своє обійстя, такий доглянутий квітковий рай доводиться бачити нечасто. З ранньої весни й до самісіньких морозів у великому палісаднику, вздовж паркану, на численних клумбах цвітуть-дивують усіма кольорами райдуги вишукані заморські й традиційно звичні наші бутони. Про пристрасть Тетяни добре знають не лише у Великому Щимелі, а й далеко за його межами. Бо квіткарка-любителька з роками стає справжньою професіоналкою і секретами щедро ділиться з усіма, хто долучається до цієї справи.
– Поступово й наш сімейний малий бізнес зазнав радикальних змін і тепер повністю підпорядковується нашому спільному захопленню, - посміхається Тетяна Богдановська. – Мої мужчини (а вони в нашій сім’ї у більшості) для годиться іноді побурчать, що квітів у нас забагато. Але бачу, яке задоволення мають від того буйноцвіття. І хай саджаю та прополюю я сама, зате поливають та підживлюють завжди вони. Обидва сини – Дмитро та Ігор, чоловік Петро чекають кожну квітку, переживають, якщо рослини хворіють.
Тетяна задумалася, перш ніж відповісти, які квіти любить найбільше. А потім зізналася: певно, троянди. У неї 45 кущів цих вишуканих королев клумб. Зараз цвітуть удруге, очікує, що до холодів устигнуть порадувати й утретє. Має найбільше чайногібридних троянд. Вони – для букетів і композицій. Грунтопокривні - то для душі. Бідкається, що погода цього року з нехарактерною зимою, прохолодними ночами влітку, посухами негативно впливає на рослини.
- Заливаю землю водою, - підтримує дружину Петро, - здавалося б, вологи досить, а рослини краще реагують на дощ.
Біля квітів набагато більше роботи, ніж на городі чи грядках. Але, зізнається Тетяна, вона вже не може зупинитися. Багато роботи, багато часу потребують клумби. Часом погано почувається, стомилася, а варто зайти у квітник і одразу все минає, немочі відступають, поліпшується самопочуття. Підводить здоров’я і чоловіка, але для квітів знаходить і сили, і час.
- Трапляються такі господині, - розповідає Тетяна Богдановська, - що накупують різноманітних квітів та декоративних рослин, але ні бажання, ні часу для догляду за ними не мають. Тож чи доводиться дивуватися, що рослини чахнуть, не радують буйноцвіттям. Таким хазяйкам не радила б і починати, якщо до справи не підходити з душею. Адже все живе відчуває ставлення і на любов відповідає любов’ю. Тим же, хто цікавиться квітникарством, залюбки дам пораду, підкажу, проконсультую. Сама уже знаю, де шукати відповіді на свої запитання: у спеціалізованих журналах, в Інтернеті.
На ранковому базарі добре знають стіл-розкладку, на якому можна придбати все необхідне для саду-городу, навіть грунт для кімнатних рослин. Тут же продають кущі хризантем і троянд, лілей та ірисів. Тетяна, перш, ніж запропонувати покупцям насіння, обов’язково сама перевірить його. А ще тут запропонують вишуканий букет, порекомендують добрива й засоби захисту рослин. Тетяна давно дійшла висновку, що у своєму пересувному магазині вона не стільки продавець, скільки менеджер. Іноді так набалакається - особливо навесні, коли люди купують насіння, розсаду, що вдома хочеться помовчати.
- Город у мене невеликий, але на ньому все є, - зізнається Тетяна. – Зараз надзвичайно смачні полуниці. Навесні вони не такі запашні й солодкі. Малина також радує вишуканим смаком. Найбільший цього літа помідор заважив 1кілограм 115 грамів.
І все ж незабутнє враження справив квітник. Петунії у висячих і стоячих вазонах, посіяні в грунт дивують своїм різнобарв’ям. При дорозі буяють квіти у національних кольорах – рядок жовтих – рядок блакитних і знову жовтих. Така різнокольорова палітра просто «краде» око, біля неї неможливо не зупинитися. Проте іноді вабить і недобрих людей. Сім’я Богдановських пережила справжній шок, коли одного ранку побачила сплюндрований квітник: чиясь жорстока рука безжально поламала-повиривала трояндові кущі, винищила інші квіти, якими була вислана вулиця. Або лісосмуга вздовж залізниці, що за їх городами. Вони там висадили лілеї, інші рослини, а односельці вивозять туди сміття…
Завдяки таким людям, як родина Богдановських цей світ стає не лише красивішим, а й добрішим, якщо хочете - більш моральним. Варто усім нам захотіти й наша вулиця, наш спільний двір, наша країна, наша Земля стане ошатнішою. І житиметься в такому місці легше, люди будуть добрішими й привітнішими. Варто лиш захотіти.
Валентина ВОЛОКУШИНА
Фото автора
– Поступово й наш сімейний малий бізнес зазнав радикальних змін і тепер повністю підпорядковується нашому спільному захопленню, - посміхається Тетяна Богдановська. – Мої мужчини (а вони в нашій сім’ї у більшості) для годиться іноді побурчать, що квітів у нас забагато. Але бачу, яке задоволення мають від того буйноцвіття. І хай саджаю та прополюю я сама, зате поливають та підживлюють завжди вони. Обидва сини – Дмитро та Ігор, чоловік Петро чекають кожну квітку, переживають, якщо рослини хворіють.
Тетяна задумалася, перш ніж відповісти, які квіти любить найбільше. А потім зізналася: певно, троянди. У неї 45 кущів цих вишуканих королев клумб. Зараз цвітуть удруге, очікує, що до холодів устигнуть порадувати й утретє. Має найбільше чайногібридних троянд. Вони – для букетів і композицій. Грунтопокривні - то для душі. Бідкається, що погода цього року з нехарактерною зимою, прохолодними ночами влітку, посухами негативно впливає на рослини.
- Заливаю землю водою, - підтримує дружину Петро, - здавалося б, вологи досить, а рослини краще реагують на дощ.
Біля квітів набагато більше роботи, ніж на городі чи грядках. Але, зізнається Тетяна, вона вже не може зупинитися. Багато роботи, багато часу потребують клумби. Часом погано почувається, стомилася, а варто зайти у квітник і одразу все минає, немочі відступають, поліпшується самопочуття. Підводить здоров’я і чоловіка, але для квітів знаходить і сили, і час.
- Трапляються такі господині, - розповідає Тетяна Богдановська, - що накупують різноманітних квітів та декоративних рослин, але ні бажання, ні часу для догляду за ними не мають. Тож чи доводиться дивуватися, що рослини чахнуть, не радують буйноцвіттям. Таким хазяйкам не радила б і починати, якщо до справи не підходити з душею. Адже все живе відчуває ставлення і на любов відповідає любов’ю. Тим же, хто цікавиться квітникарством, залюбки дам пораду, підкажу, проконсультую. Сама уже знаю, де шукати відповіді на свої запитання: у спеціалізованих журналах, в Інтернеті.
На ранковому базарі добре знають стіл-розкладку, на якому можна придбати все необхідне для саду-городу, навіть грунт для кімнатних рослин. Тут же продають кущі хризантем і троянд, лілей та ірисів. Тетяна, перш, ніж запропонувати покупцям насіння, обов’язково сама перевірить його. А ще тут запропонують вишуканий букет, порекомендують добрива й засоби захисту рослин. Тетяна давно дійшла висновку, що у своєму пересувному магазині вона не стільки продавець, скільки менеджер. Іноді так набалакається - особливо навесні, коли люди купують насіння, розсаду, що вдома хочеться помовчати.
- Город у мене невеликий, але на ньому все є, - зізнається Тетяна. – Зараз надзвичайно смачні полуниці. Навесні вони не такі запашні й солодкі. Малина також радує вишуканим смаком. Найбільший цього літа помідор заважив 1кілограм 115 грамів.
І все ж незабутнє враження справив квітник. Петунії у висячих і стоячих вазонах, посіяні в грунт дивують своїм різнобарв’ям. При дорозі буяють квіти у національних кольорах – рядок жовтих – рядок блакитних і знову жовтих. Така різнокольорова палітра просто «краде» око, біля неї неможливо не зупинитися. Проте іноді вабить і недобрих людей. Сім’я Богдановських пережила справжній шок, коли одного ранку побачила сплюндрований квітник: чиясь жорстока рука безжально поламала-повиривала трояндові кущі, винищила інші квіти, якими була вислана вулиця. Або лісосмуга вздовж залізниці, що за їх городами. Вони там висадили лілеї, інші рослини, а односельці вивозять туди сміття…
Завдяки таким людям, як родина Богдановських цей світ стає не лише красивішим, а й добрішим, якщо хочете - більш моральним. Варто усім нам захотіти й наша вулиця, наш спільний двір, наша країна, наша Земля стане ошатнішою. І житиметься в такому місці легше, люди будуть добрішими й привітнішими. Варто лиш захотіти.
Валентина ВОЛОКУШИНА
Фото автора
Комментариев нет:
Отправить комментарий