У номері за 8 листопада минулого року „Промінь” розповів читачам про асфальтування вулиці Червоноармійської у Щорсі. Тоді повідомлялося, що було капітально відремонтовано шість ділянок дороги загальною площею 4 тисячі 565 квадратних метрів. Кошторис робіт сягнув 1 мільйона 65 тисяч гривень. Чимало наших земляків тоді раділи, що така важлива справа, як відновлення асфальтового покриття, нарешті почала просуватися більш-менш нормальними темпами. Але минули якісь три місяці й новий асфальт почав кришитися. Здивовані люди з огидою констатували: оце так зробили! І на що були витрачені бюджетні кошти? На халтуру? З огляду на великий громадський резонанс від цього, „Промінь” вирішив розібратися в ситуації.
Відразу ж після виникнення наміру написати цю статтю довелося пройтися Червоноармійською й на власні очі пересвідчитися – наскільки „покоцаним” нині є „новий асфальт”. Отже, на першій ділянці „ремонтних робіт” листопада 2014 року все ніби нормально, але вже на перехресті вулиці й однойменного провулка в дорозі – величезна діра, по краю відремонтованої площі – покришений асфальт. Друга „латка” – теж покришений на початку асфальт, а наприкінці – „відлетів” добрячий шмат покриття. Третя „латка”: „обкраяні” початок і кінець, є ямка. Четверта: знову покришені початок і кінець, майже посередині – ямка. Латка біля повороту на 2-ий провулок Червоноармійський ще гірша – 4 ямки і „обгризені” краї. І остання ділянка – на ній дефекти по краях, спочатку і наприкінці.
Тобто картина зрозуміла, якість проведеного торік ремонту є незадовільною. Бо що це за результат, коли асфальт починає руйнуватися вже через кілька місяців? Врешті-решт повинна ж існувати ж якась гарантія на виконані роботи?
Тепер поглянемо на фінансово-організаційний бік цієї історії. Кошти на ремонт (нагадаємо – понад мільйон гривень) виділялися з міського бюджету, тобто з кишень усіх мешканців Щорса. Асфальтувати ж узявся бізнесмен з Чернігова на прізвище Мктрчан. (Його неодноразово бачили у нашому місті на темному „Мерседесі”). Слід зауважити, що міськрада вже не перший рік співпрацює з цим „суб’єктом підприємницької діяльності”, раніше він виконував роботи з асфальтування, зокрема і вулиці Шевченка. Там, до речі, теж доволі швидко з’явилися ямки. Тобто певну „репутацію” комерсант з обласного центру вже мав. Тому звідки взялася така, м’яко кажучи – дивна, прихильність посадовців міськради до такого „партнера” – можна лише здогадуватися.
Тепер – про можливі причини неякісного асфальтування. Наш Щорс відомий тим, що в ньому колись було два асфальтні заводи, тобто спеціалістів дорожньо-ремонтної справи достатньо. Вони, не криючись, висловлювали свої версії. Отже, по-перше, у листопаді недостатньо якісно була підготована поверхня дороги перед ремонтом; по-друге, під час приготування асфальтно-бетонної суміші халтурники могли проігнорувати вимоги технології і не додати необхідного об’єму бітуму або „зекономити” на мінеральному порошку; по-третє – шар викладки асфальту був неймовірно тонким, судячи з ямок – десь лише півтора-два сантиметри. (Звісна річ, якщо така „товщина” передбачена проектно-кошторисною документацією, то нічого не скажеш, а якщо ж ні – то тоді правоохоронцям треба звернути увагу на цей факт. Зрештою, експерти і дослідження в спеціальній лабораторії повинні дати чітку відповідь: чи все робилося згідно із нормами?) Підсумовуючи озвучені версії, можна припустити: хтось вирішив „здешевити” фактичну вартість проекту і залишити собі більший прибуток. Але ж за це треба відповісти перед законом. Бо є документ про „здачу відремонтованої дороги в експлуатацію”, є підписи конкретних людей, які чомусь не побачили того, на що звернула увагу майже половина мешканців міста.
Йдемо далі. Здавалося б, після скандалу з „халтурою” на Червоноармійській посадовці міськради мали б утриматися від співпраці з ненадійними партнерами. Навесні виглядало, що правильні висновки були зроблені, принаймні, заступник міського голови О.В. Ясенчук на одній з нарад нібито щиро запевняв: тепер у Щорсі асфальтуванням займатимуться інші підрядники. Аж у липні з’явилася новина, що ремонтом вулиці Енгельса (на 800 тисяч гривень) знову займатимуться „дорожники” з явно непевною репутацією. І як це називається? Чому в міськраді вперто бажають мати справу з людьми, які думають, передовсім, не про якість робіт і благо нашої громади, а про щось інше? Тим більше, що в Щорсі є інший приклад – ремонт вулиці Леніна підприємством шляховиків з Мени. До них претензій нема, принаймні, ямок після їхньої роботи не виявлено. І ось з якогось дива саме менянам чи місцевій дільниці райавтодору посадовці міськради чомусь не запропонували зайнятися вулицею Енгельса. Може, не довіряють? Чи не домовилися про щось? Темна історія, дуже темна.
За великим рахунком, простих людей цікавить одне: щоб дороги в місті були нормальними. Проте, як і ведеться в нашому житті, на будь-якій хорошій справі починають виснути п’явки. І очиститися від них – першочергове завдання для місцевої громади.
Олег МІРОШНИЧЕНКО
Фото автора
Комментариев нет:
Отправить комментарий