Тож і син, повернувшись з армії, навіть не розмірковував, куди йти на роботу. І ось вже 16 років він працює у депо. За власним зізнанням Михайла – робота його цікава. Разом з колегами самих лише паровозів відремонтували десь із півсотні. Доклали рук до відновлення локомотивів як вітчизняного, так й іноземного виробництва. Добре запам’ятався німецький вузькоколійний паровозик ГР-336, якого привезли в 2005 році з Вінниці на платформі. Як довели його протягом двох місяців до ладу, відправили в Київ, на дитячу залізницю. А там без усмішки не можна було відповідати на запитання підлітків на кшталт «А де у паровоза акумулятор?..» Звісна річ, Михайло Ткаченко виконує замовлення з ремонту не лише раритетної, а й цілком сучасної техніки. Таким чином, в роботі історія поєднується з сьогоденням.
У 2005 році його нагородили почесним знаком «Залізнична слава» ІІІ ст., неодноразово заохочували за сумлінне ставлення до своїх обов’язків. Недарма про нього кажуть – професіонал своєї справи. І на такі слова заслуговують ще чимало робітників депо. А Михайло Ткаченко розповідає: його син-школяр мріє, як виросте, стати машиністом тепловоза. І це підтверджує добре відому істину: поміж наших земляків ще достатньо тих, які хочуть і вміють працювати.
Комментариев нет:
Отправить комментарий